| Знайдено 228 статей |
| Ве́домство –
1) (отдел управления) уря́дництво, офі́ція, (руссизм) ві́домство; 2) ві́дання, уря́д, при́суд. Состоять, находиться в ве́домстве, под ве́домством – бу́ти в уря́дництві, у ві́домстві, під ві́данням, під уря́дом, під при́судом, підляга́ти кому́. [1] |
| Весь, вся, всё – уве́сь (весь, усе́й), уся́, усе́, усе́нький, -ка, -ке, ці́лий, -ла, -ле. [Уве́сь день. Усю́ (ці́лу) ніч. Усе́ньку во́ду попили́. Уве́сь світ. Ці́лий все́світ. Застогна́ла, зарида́ла ці́ла Украї́на (Рудан.)]. В некоторых случаях русское весь охотнее передаётся как раз через – ці́лий. [Крича́в на ці́лу ха́ту. По ці́лій землі́ ру́ській. Ля́мпи залива́ли ці́лу руї́ну сві́тлом (Л. Укр.). Перед ці́лим лю́дом. Ці́ла лю́дськість. Огляді́в мене́ ці́лого = с головы до ног. Ці́ле його́ безтала́ння стає́ йому́ перед о́чі (Коцюб.). На ці́лий зріст – во весь рост]. Весь как есть, совершенно весь, весь без исключения – геть уве́сь, чи́сто ввесь, уве́сь до́чиста, уве́сь одни́м лице́м, (только с мн. ч. и с сущ. собир.) уве́сь наголо́. [Жінки́ наголо́ всі цокоту́хи]. Все до одного, до последнего – всі до жо́дного. [Ми до жо́дного повста́ли на во́рога]. Все вместе (без разбору) – усі́ поспо́лу. При всех – привселю́дно. Со всего́ плеча – чим дуж, що си́ли. Изо всех сил, во всю мочь – з усіє́ї снаги́ (си́ли), що си́ли, скі́льки си́ла (-ли) змага́є (-а́ють), змага́ла (-ли). Со всех ног – про́жо́гом, що ду́ху. Во всю прыть, во весь дух – що ду́ху, чим ду́ж. Во всю, во всю Ивановскую – на всі за́ставки́, що си́ли, що ду́ху (є). Всё, всего́ ср. – усе́, усьо́го. Круго́м як в у́сі, все мовчи́ть (Шевчен.). Усе́ гара́зд, усе́ до́бре]. При всём том – по-при все те, проте́. Всё равно – все одно́, одна́ково (см. Безразли́чно). Всё на́ всё – усе́ чи́сто, усе́ до́чиста, геть усе́. Всего́ на́ всё – усього́-но, гурт на гурт усього́ (усі́х). Всё, нар. –
1) (всегда, беспрестанно) – усе́, одно́. [Усе́ я, да я, а чому́-ж не ви? Ле́дві додо́му верну́всь та одно́ сто́гне (Грінч.)]. Всё более и более – все геть та й геть. [Козаки́ все геть та й геть, убива́лися у військо́ве ді́ло (Куліш)]; 2) (до сих пор) до́сі; 3) всё, всё же, всё таки – проте́. [1] |
| Во́рвань – лій (р. ло́ю) ри́б’ячий, тюле́нячий, ки́товий, тран, (руссизм) во́рвань (р. -ни). [1] |
| Выгла́живание –
1) вигла́джування, вирі́внювання, утира́ння; 2) (утюгом) прасува́ння, випрасо́вування, (руссизм) гла́діння, гла́дження. [1] |
| Выгла́живать, -ся, вы́гладить, -ся –
1) вигла́джувати, -ся, вирі́внювати, -ся, утира́ти, -ся, уте́ртися. [Хло́пці ко́взалку втира́ють]; 2) (утюгом) випрасо́вувати, -ся, ви́прасувати, -ся; (несомненный руссизм) вигла́джувати, ви́гладити; (о норе) уплавзо́вувати, -ся, уплавзува́ти, -ся. Вы́глаженный – 1) ви́гладжений, ви́рівняний, уте́ртий, уплавзо́ваний, [Уплавзо́вана нора́ (Мнж.)]; 2) ви́прасуваний. [1] |
| Высокоблагоро́дие – високоблагоро́дність (р. -ности), (вульг. руссизм) високоблагоро́ддя. [1] |
| Высокоро́дие – високоро́дність (р. -ности), (вульг., руссизм) високоро́ддя. [1] |
| Вы́утюжить – ви́прасувати, (только как руссизм) ви́гладити. [1] |
| Глазе́т – глазуро́вана (глясо́вана) парча́, глясе́т (руссизм глазе́т), зла[о]тогла́в, сріблогла́в. Глазе́товый – з глазуро́ваної (глясо́ваної) парчі́, глясе́товий, злотогла́вий, сріблогла́вий. [1] |
| Гран (аптек. вес) – гра́но (ср. р.), (руссизм) гран (м. р.). [1] |
| Дифференциа́л, мат. – диференція́ля (р. -лі), (руссизм) диференція́л (р. -лу). [1] |
| Евре́й – жид, жидови́н, (руссизм) євре́й, (пренебреж.) жидю́га, жидя́ка, (ласкат.) жиду́ньо, (соб.) жиді́вство, (свысока) жидова́. (Считаем нужным резко подчеркнуть, что в украинском слове «жид» (как и в польском żyd) абсолютно нет ни тени пренебрежения, заключающегося в русском слове «жид»). [1] |
| Евре́йка – жиді́вка, (ум.) жиді́вочка, (руссизм) євре́йка. [1] |
| Жа́лоба – ска́рга, а оттенки:
1) (выражение неудовольствия, скорби, страдания, ропот) ска́рга на що, жалкува́ння, жалі́ння, наріка́ння, бі́дкання. Жа́лобы – жалі́ (р. -лі́в) на що, ска́рги, жа́лощі, жалібни́ці [Го́ді! ні скарг, ані пла́чу (Л. Укр.). Залюбки́ слу́хали на́ші письме́нники жалкува́ння на́шого пое́та (Кул.). Не докуча́в жалі́нням. Бі́дкання розсе́рдило мене́. Які́сь недоспі́вані жалі́ (Л. Укр.). Бага́то справедли́вих жалі́в мо́жна поста́вити на раху́нок інтеліге́нції (Єфр.). Розно́сили по всіх усю́дах кре́вні сльо́зи та гіркі́ жалібни́ці (Мирн.)]; 2) (юрид.) ска́рга, (руссизм) жа́лоба; (возбуждение процесса) по́зов (р. по́зва, мн. по́зви), (стар.) суплі́ка, протеста́ція. [Пода́ти в суд ска́ргу на ко́го]. Жа́лоба апелляционная, кассационная – ска́рга апеляці́йна, касаці́йна. Достигнуть -бой – ви́скаржити, ви́жаліти, (процессом) ви́позивати щось. [Вона́ вже розжалі́лася йому́, а що ви́жаліла? (Мирн.)]. Подавать (приносить) -бу на кого – подава́ти (зано́сити) ска́ргу на ко́го, куди́, (обычн. словесно) ска́ржити кого́, ска́ржитися кому́ на ко́го. [1] |
| Жи́рно – си́то, ма́сно, (руссизм) жи́рно. [Вари́ греча́ні галушки́ та си́то їх са́лом затовчи́ (Рудч.). Дава́в нам ма́сно ї́сти. Ці в сі́рці і в смолі́ кипі́ли за те, що жи́рно ду́же ї́ли (Котл.)]. А не жи́рно ли будет? – А чи не бага́то захті́ли? А чи не через-ла́д воно́ бу́де? [1] |
| Жоке́й – джо́кей, (под |
| Заведе́ние –
1) (действие) заводі́ння, запрова́джування, оконч. заве́дення, запрова́дження чого́; 2) (обычай) зви́ча́й (-ча́ю). У нас такое -ние – у нас так заве́дено (так веде́ться, так пово́диться, таки́й зви́ча́й). У нас и -ния такого нет – тако́го звича́ю у нас і в заво́ді нема́; у нас і заво́ду тако́го нема́; у нас так не веде́ться (не пово́диться, не заве́дено); 3) (учреждение) устано́ва, за́клад (-ду). Учебное -ние – навча́льна устано́ва, шко́ла. Воспитательно-исправительное -ние – вихо́вно-попра́вний за́клад; устано́ва (за́клад, буди́нок) для вихова́ння та напра́ви. Богоугодное -ние – шпита́ль (-лю́), (руссизм) богаді́льня. Торговое -ние – торгове́льний за́клад. Питейное -ние – шинк, шино́к (р. ши́нку), ко́рчма́. Трактирное -ние – трахти́р (-ра). Прачешное -ние – пра́льня. Красильное -ние – фарба́рня, краси́льня. [1] |
| I. Заво́д –
1) (производств. предприятие) ( 2) за́ві́д (-во́ду); см. Поро́да. [Яко́го ба́тька, то такі́ й ді́ти – велему́дрого заво́ду (Мирн.)]; 3) (племенной рассадник) розплі́дник; 4) тип. – пуск (-ку), на́клад (-ду), ві́дбі́й (-бо́ю), (руссизм) заво́д. [1] |
| Затова́ривать, -ся, затова́рить, -ся – закрамо́вувати, -ся, закрамува́ти, -ся, (руссизм) затова́рювати, -ся, затова́рити, -ся. Затова́ренный – закрамо́ваний, затова́рений. [1] |
| Захва́тный –
1) (с широким размахом) замашни́й. [Смерть страшна́, і коса́ замашна́ (Чуб. III)]; 2) (о клещах) ро́зпірний; 3) (о праве, имуществе) самобра́ний, забо́рчий, зага́рбний, (руссизм) захва́тний. [Вона́ пате́нту не плати́ла, я́тка в не́ї самобра́на (Київ)]. -ная земля – займанщи́на, за́ймань (-ни). -ная политика – забо́рча, зага́рбна полі́тика. [1] |
| Золотопого́нник – золотоплі́чник, ( |
| Золотопого́нный – золотоплі́чний, ( |
| Зубри́ть –
1) (делать зубья) зуби́ти; 2) (делать зазубрины) визу́блювати, щерби́ти, вищербля́ти; 3) (твердить на память) товкти́, труби́ти, довба́ти и довбти́, ту́ркати, витве́рджувати, тверди́ти (напа́м’ять), ( |
| Истре́бование –
1) (взыскание) спра́влення, ви́правлення з ко́го чого́; 2) зажада́ння, ви́мо́га, (руссизм) ви́требування. -ние денег по ассигновкам – ви́мо́га, ( |
| Истре́бовать –
1) (взыскать) спра́вити, ви́правити, (о мн.) повиправля́ти, посправля́ти з ко́го що (гро́ші, борги́, недо́платки); срвн. Взы́скивать 1; 2) (потребовать, пожелать) ви́могти, зажада́ти, (руссизм) ви́требувати чого́; см. Тре́бовать. [Пани́ у короля́ собі́ по́льське чи кня́же пра́во ви́могли (Куліш)]. -вать об’яснений – ви́могти, зажада́ти поя́снень. Истре́бованный – 1) (взысканный) спра́влений, ви́правлений; 2) ви́можений, зажа́даний, ( |
| Како́й, Каково́й –
1) (по качеству) (с логич. ударением на нём) яки́й. [Яки́й со́ром!]; (с лог. удар. на слове, к которому относится) що́ за. [Що́ то за пе́кло, що те́пло? (Приказка). Що то за хоро́ші, за молоді́ парубки́! (М. Вовч.)]; 2) (который) ко́три́й, кото́рий. [Котрі́ бу́ли по селу́ красиві́ші і багаті́ші дівча́та, ті вже жда́ли (Квітка). Де? В котрі́м мі́сці? (Франко)]; (в относит. придат. предл.) що, що таки́й, яки́й; см. Кото́рый 3. [Ся по́вість подо́бається слухача́м бі́льше, ніж усі́ и́нші М. Вовчко́ві оповіда́ння, що я до́сі чита́в (Грінч.). А там зві́рі такі́ були́, що ніде́ таки́х не було́ (Рудч.)]. -ко́й лучший, больший и т. п. – де-лі́пший, де-кра́щий, де-бі́льший. [Де-кра́щого шука́є]. -ко́й дорогой – кудо́ю? [Сюди́-ж ішли́, дак ба́чили кудо́ю, хіба́ тепе́р не втра́пите сами́? (Грінч.)]. В -ко́е время? – яко́го ча́су? До -ко́го времени – на яки́й час? до яко́го ча́су? -ка́я нужда знать? – що за потре́ба зна́ти? -ки́м образом – яки́м чи́ном, по́битом, сві́том. На -ко́го чорта – на лихо́ї годи́ни, на яко́го бі́са, на бі́са. [На лихо́ї годи́ни тобі́ це здало́ся. На бі́са він тобі́? (Звин.)]. Како́е! – де́ там! [Де́ там! Ба́тько наздожене́ і ті́льки наб’є́ (Крим.)]. Како́й из – котри́й, (реже) кото́рий. [Три пани́ – їдні́ штани́: котри́й успі́є той штани́ наді́є (Приказка)]. Вот -ко́й! – о(т)таки́й, от(т)аке́нний. [Отаку́-то їй причи́ну воро́жка зроби́ла (Шевч.)]. С -ко́ю гордостью – з яко́ю пихо́ю, як гордови́то! Како́й-то – а) (некоторый) де́який(сь), котри́йсь. [В де́якімсь ца́рстві, в де́якімсь госуда́рстві (Рудч.). Живе́ до котро́гось ча́су (Звин.)]; б) (неизвестно кто) яки́йсь, котри́йсь. [Прихо́дили які́сь лю́ди (Ніков.)]; в) (не без оттенка пренебрежения) яки́йсь-то, яки́йсь-там, котри́йсь-там. [Ду́рень розка́зує ме́ртвими слова́ми та яко́гось там Яре́му веде́ перед на́ми (Шевч.)]. Како́й-нибудь (из нескольких) – а) яки́й, яки́й-не́будь, котри́й, де́котрий, котри́й-бу́дь, (диал.) бу́длі-яки́й. [Ой чи так кра́сно в які́й краї́ні, як тут на на́шій рі́дній Воли́ні? (Л. Україн.). Гледі́ть, щоб кінь не заби́в котру́ (Стор.)]; б) (неизвестно кто) яки́й, яки́й-не́будь. [Розпи́тує: чи нема́ де яко́го нетя́ги (бобыля)? (Рудч.). А то, як бродя́гу яко́го, ще в тюрму́ запру́ть (Мирн.)]; в) (с пренебреж.) аби́-яки́й, яки́й-таки́й. [Вельмо́жна па́нськая персо́на яви́лася перед Плуто́на не як аби́-який харпа́к (Греб.)]; г) (не более как) яки́й. [За мить яку́ поки́ну я сей світ (Грінч.)]. Не како́й-нибудь – не аби́-який. [І поча́ли нову́ ха́ту розпина́ти, та ще не аби́-яку й зроби́ли (Гр. Гр.)]. Кое-како́й – сяки́й-таки́й, яки́й-таки́й, де́який. [Сяки́й-таки́й аби́ був, аби́ хлі́ба роздобу́в (Приказка). Хафі́з де́які відно́сини до двірськи́х сфер уже́ й тоді́ мав (Крим.)]. Како́й попало – аби́-який, бу́дь-який. [Звінча́лась аби́ з яки́м батрако́м (Квітка)]. Како́й бы ни – хо́ч-би яки́й, хоча́-б яки́й, (руссизм) яки́й би не. [Шевче́нко зна́є, що мину́ле не ве́рнеться, хоч-би яке́ га́рне було́ воно́ та прина́дне (Єфр.)]. Како́й бы ни был – будь-яки́й, уся́кий. [Взяли́ його́ до се́бе: неха́й бу́де в ха́ті будь-яки́й робі́тник (Київщ.). Ма́тері уся́ка дити́на хоро́ша здає́ться (Квітка)]. Како́й бы то ни было – бу́дь-яки́й, (диал.) бу́длі-який, (раскакой), пере́який. [Забува́єш про бу́дь-яке все́ньке життя́ суча́сне (Крим.). Подиви́сь, яке́! – Да хоч-би воно́ було́ пере́яке, а я його́ й ду́рно не озьму́ (Основа)]. Хоть како́й-нибудь – хоч яки́й, (устар.) яки́й-хотя́. [Коли́-б не узграни́чна сторо́жа, що-годи́ни му́сіли-б украї́нці сподіва́тись на́паду, шкода́ була́-б яко́ї-хотя́ пра́ці (Куліш)]. Бог знает како́й – бо́-зна яки́й, (невесть какой) не́ві́дь яки́й. [Даєте́ їм чита́ти не́ві́дь-які́ книжки́, та ще й заборо́нені (Кон.)]. Не бог весть како́й – не яки́й. [У ме́не що! не яка́ там і ка́ра мені́ ви́пала… Мо́же ще то й не ка́ра, а ті́льки так воно́ (Кон.)]. [1] |
| Камы́ш, бот. Scirpus L. – (научн. назв.) коми́ш (-шу́); (в укр., как и в |
| Ка́персовый, бот. – капаро́вий, ( |
| Капита́нша – (па́ні) капіта́нова, ( |
| Княжна́ – князі́вна, (ум.-ласк.), князі́вночка, ( |
| Ко́йка –
1) лі́жко, ( 2) та́чка; срвн. Та́чка; 3) (кузов телеги) ко́роб (-ба) и коро́бка, васа́г (-га́). [1] |
| Коко́шник, -ничек –
1) кора́блик, -бличок (-чка), киба́лка, -лочка, ( 2) -ники, бот. Orchis latifolia L. – зозу́линець (-нця) широколи́стий, лю́бка. [1] |
| Конве́рт – кове́рт, кове́рта, ( |
| Конве́ртик – кове́ртик (-ка), ( |
| Копи́рка – копіюва́льний папі́р (-пе́ру), ( |
| Копирова́льный, Копиро́вочный – копіюва́льний. -ный пресс – копіюва́льний гніт. -ная бумага – копіюва́льний папі́р, ( |
| Копчё́нка –
1) (рыба) курі́[е́]нка, ( 2) (мясо) вуджени́на. [1] |
| Копчу́шка – курі́[е́]нка, ( |
| Коробе́йник –
1) см. Коро́бочник 1; 2) щети́нник, ра́шаве́ць (-вця́), венге́рець (-рця), ( |
| Ко́рпийный – шарпи́нний, ( |
| Ко́рпийщик, -щица – шарпи́нник, -ниця, ( |
| Ко́рпия – шарпи́на, пони́тчина, смикани́на, ску́банка, ( |
| Корректи́в – коректи́ва (-ви), ( |
| Коры́тничий – псяр (-ра́), ( |
| Косоворо́тка – соро́чка про ко́сий ко́мір, про ко́су па́зуху, ( |
| Котело́к –
1) казано́к (-нка́), котеле́ць (-льця́), котело́к (-лка́), банячо́к (-чка́), чаву́нчик, чавуне́ць (-нця́); см. Котё́л. [Поста́вили трино́ги, пові́сили казано́к (Н.-Лев.). Докопа́всь до гро́шей, да й ви́тяг як си́ли мо́га котело́к хоро́ший (ЗОЮР)]. -ло́к солдатский – казано́к, бак (-ка), бачо́к (-чка́). [Бери́ ло́жку, бери́ бак, а не хо́чеш бу́де й так (Солд. пісня)]; 2) (шляпа) ( |
| Ко́шка –
1) (животное) кі́шка, кі́тка, ки́цька, (чаще употр. муж. р.) кіт (р. кота́). [Зно́ву кі́шка до голубі́в лі́зе! (Звин.). Од мня́са вже чу́ти, неха́й коти́ та соба́ки з’їдя́ть (Звин.)]. Дикая -ка – ди́ка кі́шка, (чаще) ди́кий кіт. Мех из дикой -шки – ху́тро з ди́кого кота́. -ка мяукает – кі́шка нявчи́ть, ня́вкає. Они живут, как -ка с собакой – вони́ живу́ть, як кіт із соба́кою. Между ними чорная -ка пробежала – вони́ глек розби́ли; чо́рний котя́ка поміж ни́ми перебі́г. Знает -ка чьё мясо с’ела – зна́є кі́шка чиє́ са́ло з’ї́ла. Мечется, как угорелая -ка – бі́гає (ки́дається) як очмарі́лий кіт. Живуч, как -ка – живу́чий, як кі́шка (як кіт). -ке игрушки, а мышке слёзки – кі́шці смі́шки, а ми́шці слі́зки (Номис); кіт гуля́є, а ми́шка загиба́є. -ка и мышка (игра) – кіт і ми́шка; гра в кота́ й ми́шку; 2) (якорь) ко́[і́]твиця, я́кір (р. я́коря); см. Я́корь. [Вре́шті грек підня́в ко́твицю, і чо́рний барка́с посу́нув до бе́рега (Коцюб.)]; 3) (снаряд, род крюка) рак (-ка), рачо́к (-чка́), (диал. 4) (плеть) канчу́к-трійча́тка; 5) бот. Agrimonia Eupatoria L. – пари́ло звича́йне, нечу́й-ві́тер, зрад-зі́лля, реп’яшки́ польові́, глади́шник, па́рник. [1] |
| Красну́ха (сыпь) – черво́на ви́сипка, ( |
| Кредити́в –
1) (для получения денег) кредити́ва (-ви) и ( 2) -ти́в, кредити́вная грамота (посла) – кредити́ва, (-ви), ві́рча (кредити́вна) гра́мота. [1] |
| Крем – кре́ма, ( |
| Кремль – (внутренняя крепость) форте́ця, за́мок (-мку), (греч. и визант.) акро́піль (-полю), ( |
| Крова́ть – лі́жко, ( |
| Крупи́чатый –
1) (о муке) питльо́ваний. -тая мука – питльо́ване бо́рошно, ( 2) -тый мёд – крупки́й, крупкува́тий мед. [1] |
| Крупча́тка –
1) см. Крупича́тка 1; 2) (мука) питльо́ване бо́рошно, -на мука́, (руссизм) крупча́тка. [1] |
| Крю́чник –
1) тяга́ль (-ля́), тяга́ч (-ча́), хребтоно́ша, ( 2) биндю́жник; срвн. Ломови́к. [1] |
| Кулебя́ка – ( |
| Куста́рка – доморо́бниця, ( |
| Куста́рничать, Куста́рить – доморо́бничати, ( |
| Куста́рнический – доморо́бницький, доморо́бський, ( |
| Куста́рничество – доморо́бництво, доморо́бство, доморо́бне виробни́цтво, ( |
| Куста́рный –
1) кущови́й, (зап.) корчови́й; срвн. Кустово́й; 2) доморо́бний, дрібни́й, ха́тній, домови́й, ( |
| Куста́рь – доморо́бник, доморо́б, домови́й вирібни́к, ( |
| Лиха́ч –
1) (удалец) зух (-ха), дзіндзі́вер-зух, хват-молоде́ць (-дця́), шука́й-біда, коза́к (-ка́), ко́зир (-ря), голі́нний хло́пець (-пця), мото́рний па́рубок (-бка); 2) (извозчик) скорокі́нний візни́к (-ка́), ко́зир (-ря), ( 3) (болезнь) лиха́ напа́сть (-ти). [1] |
| Лотко́вый –
1) ношако́вий, таце́вий, ночвяни́й, ночо́вний, ночви́нний; ( 2) коряко́вий; 3) лотоко́вий; риштако́вий, ри́нво́вий. Срв. Лото́к 1 - 3. [1] |
| Лото́к –
1) (доска для торговли в разнос) ноша́к (-ка́), (поднос) та́ца (-ци) и та́ця (-ці), (глубокий и продолговатый) ночо́вки (-вок), ваганки́ (-кі́в), не́цьки (-цьок), ночви́на, ( 2) (совок) коря́к (-ка́), ко[і]ре́ць (р. ко[і]рця́), ківш (р. ковша́); 3) (водосток) лоті́к (-тока́). -ток водосливной, водосточный – лоті́к водоспу́скний, ришта́к; (водосточная труба: горизонт.) ришта́к (-ка́), (вертик.) ри́нва. -ток (золотопромывной), горн. – ночо́вки. -то́к мельничный – лотоки́ (-кі́в). [1] |
| Лото́чек –
1) ношачо́к (-чка́), та́цька, та́цечка, ночо́вочки (-чок), ( 2) корячо́к (-чка́), кі́рчик, кі́вшик (-ка); 3) лотічо́к, риштачо́к (-чка́), ри́новка. Срв. Лото́к 1 - 3. [1] |
| Лубо́чник – лубкови́к (-ка), ( |
| Лубо́чный – лу́бовий, лубко́вий, луб’яни́й. -ные картины, издания книги – лубко́ві (луб’яні́, |
| Льго́та –
1) (свобода) во́ля, пі́льга. [Політи́чна пі́льга в Росі́ї є пі́льга й українозна́вству (Грінч.)]; 2) (вольность, преимущество) привиле́й (-ле́ю), во́ля, виго́да. [Дворя́нам на́дано було́ уся́ких привиле́їв (Дом.). Оди́н о́дного дворя́ни перева́жували во́лями, що дава́ли наро́ду по сло́бодах (Куліш). Ззива́ли до се́бе люде́й на но́ві виго́ди (Куліш)]; 3) (облегчение) пі́льга, поле́гшення ( |
| Люк –
1) (отверстие) лю́ка (-ки) и ( 2) (дыра) ді́рка, лю́ка и ( |
| Маникю́р – манікю́ра (-ри), ( |
| Маркизе́т (ткань) – маркізе́та (-ти), ( |
| Ме́тод и Мето́да – мето́да (-ди), ( |
| Мигре́нь – міґре́на (-на), ( |
| II. Мир –
1) (вселенная) світ (-ту, мн. світи́, -ті́в), все́світ (-ту), всесві́ття (-ття), (в поэт., торжеств. речи) мир (-ру). [Ввесь пи́шний світ, ввесь рух життя́ оту́т у мені́, в се́рці (Коцюб.). До́ки світ сві́том, не бу́де ба́ба ді́дом (Кониськ.). Ви сві́тло сві́ту (Куліш). І до ме́не ці́лий все́світ усміха́всь (Олесь). Ой, ви́дить бог, ви́дить творе́ць, що мир погиба́є (Колядка)]. От сотворения -ра – від с(о)тво́ре[і́]ння сві́ту, від поча́тку сві́ту; відко́ли світ наста́в. [Відко́ли світ наста́в, не бува́ло ще тако́го (Брацл.)]. Ещё до сотворения -ра – ще з-передві́ку, ще як світ не наста́в, ще перед сотво́ренням сві́ту. Системы -ра – систе́ми сві́ту (все́світу). Мир божий – світ (мир) бо́жий. [І світ бо́жий, як вели́кдень, і лю́ди, як лю́ди (Шевч.)]; 2) (светило) світ. [Горя́ть світи́, біжа́ть світи́ музи́чною ріко́ю (Тичина)]; 3) (земля) світ, наш світ, зе́мний світ, (ум.-ласк.) світо́чок (-чка), сві́тонько (-ка, ср. р.). [Зійду́ я на гі́рочку та гля́ну я по світо́чку: сві́те мій я́сний, сві́те мій кра́сний, як на тобі́ тя́жко жи́ти (Пісня). Над на́шого козаче́нька і в сві́ті нема́ (Метл.)]. Во всём -ре – в усьо́му сві́ті (все́світі), по всьо́му (по ці́лому) сві́ті; на всьо́му сві́ті. Нигде в -ре – ніде́ в сві́ті. По всему -ру – по всьо́му (по ці́лому) сві́ті. На весь мир – на ввесь світ. Дурак на весь мир – усьогосві́тній, світови́й ду́рень, (фамил.) пері́стий ду́рень (-рня). Горний мир – ви́шній (надзе́мний) світ, (ви́шнє) не́бо. Дольний мир – до́лішній (зе́мний) світ, земля́. Этот, здешний мир, тот, потусторонний, загробный мир – цей (цьогобі́чний) світ, сьогосві́ття, той (потойбі́чний) світ, тогосві́ття (-ття). [Усе́ на цім сві́ті зника́є (Грінч.). Привели́ до не́ї одну́ ба́бу, що неда́вно обмира́ла і на тім сві́ті була́ (ЗОЮР. I)]. Этого -ра, потустороннего -ра – сьогосві́тній, тогосві́тній (несьогосві́тній, несві́тній). [Блука́ли які́сь ті́ні несьогосві́тні (Н.-Лев.). Мара́ несві́тня озива́ється (М. Вовч.)]. Он человек не от -ра сего – він люди́на несьогосві́тня, (возвыш.) не від ми́ру сього́. Сильные -ра (сего) – мо́жні, вла́дні (-них), зве́рхники (-ків) (сві́ту сього́); воло́дарі сві́ту сього́. Гражданин -ра – громадяни́н все́світу, всесвітя́нин (-на, им. мн. -тя́ни, р. -тя́н), (космополит) всесві́тник. [Я всесвітя́нин ри́мський і бажа́в-би поба́чить Рим столи́цею всесві́ту (Л. Укр.)]; 4) (перен.: круг явлений) світ. Два -ра (противоположных) – два сві́ти. Внешний, внутренний мир – зо́вні́шній (око́лишній, зве́рхній), вну́трішній світ. Идеальный, физический мир – ідеа́льний, фізи́чний світ. Новый, старый (древний) мир – нови́й, стари́й світ. Мир красоты – світ краси́. Мир психических явлений – круг (ко́ло, світ) психі́чних я́вищ. В -ре неведомого – у сві́ті невідо́мого; 5) (все люди) світ, (общество) грома́да лю́дська, зага́л (-лу). [Світ прозва́в (ді́да Хо) стра́хом (Коцюб.). Хто так неда́вно прийма́в гучну́ сла́ву, світ того́ ху́тко забу́в (Л. Укр.)]. Пустить по -ру, см. Пуска́ть 1. Ходить, пойти по -ру, в мир – з торба́ми (з то́рбою), з до́вгою руко́ю ходи́ти, піти́, за про́ханим (за ласка́вим) хлі́бом, попідвіко́нню, по же́брах (на же́бри, в же́бри) ходи́ти, піти́, на про́шений хліб перейти́, (пров.) по миру́ ходи́ти, (нищенствовать) жебра́чити, же́брати, жебрува́ти, старцюва́ти. [Стара́ ма́ти пішла́ з то́рбою і з то́го сім’ю́ годува́ла (Крим.). «Чим заробля́?» – «По миру́ хо́дить» (Звин.)]. С -ру по нитке, голому рубашка – зе́рнятко до зе́рнятка – от і ці́ла мі́рка. На весь мир мягко не постелешь – всім не дого́диш; всім (на всіх) не наста́(р)чиш, на всіх не настара́єшся. С -ром и беда не убыток – як усі́м біда́, то то вже півбіди́. На -ру и смерть красна – за кумпа́нію і цига́ни ві́шаються (Приказка); 6) (социальная группа) світ. [Світ розбу́рканих люде́й (Єфр.)]. Крещённый, христианский мир – хреще́ний, христія́нський світ. Преступный мир – злочи́нний світ, злочи́нна грома́да; 7) (крестьянская община) грома́да, (редко) мир, (пров., 8) (мирская сходка) сход (-ду), грома́да. [Як сход ска́же, так і бу́де (Брацлавщ.). Прийшо́в ба́тько з грома́ди таки́й серди́тий (Грінч.)]. Класть, положить на -ру – кла́сти, покла́сти (ви́рішити) на схо́ді; 9) (светская, неотшельническая жизнь) (грі́шний) світ, сві́тське (мирське́) життя́ (-ття́); мир. [Черне́ць Пахо́мій, у миру́ Петро́ Борзе́нко (Крим.)]. Жить в -ру́ – жи́ти серед люде́й, прова́дити сві́тське (мирське́) життя́, жи́ти в світові́й (в зе́мній) марно́ті. Оставить, покинуть мир – а) (светскую жизнь) поки́нути світ, відійти́ від (грі́шного) сві́ту. [Покида́є світ і во́лю, щоб в пече́рі сме́рти ждать (Франко)]; б) (умереть) поки́нути світ, зійти́ з(о) сві́ту, переста́витися. [1] |
| Мовеи́н, -веи́новый, хим. – мовеї́на, ( |
| I. Мо́рда –
1) (у животных) мо́рда, пи́сок (-ска), (рыло) ри́ло. [Теля́ча мо́рда (Рудан.). Пи́сок на́че у свині́ (Переясл.). Гля́нуть ніко́ли не мо́же на не́бо, та ці́лий вік у багні́ ри́ється пи́ском свої́м (Самійл.)]. Собачья, свиная -да – соба́ча, свиня́ча мо́рда, соба́чий, свиня́чий пи́сок (-ска). Бычья -да – бича́ча (воля́ча) мо́рда. Лошадиная -да – коня́ча (кі́нська) мо́рда; (переносно о лице человека) коня́чі (коби́лячі) ще́лепи; 2) (бранно о лице человека) мо́рда, пи́ка, пи́сок (-ска), (харя, рыло) марми́[у́]за, мармо́с (-са), ря́жка, сурло́. [Із свиня́чою мо́рдою (з свиня́чим пи́ском) та в пшени́чне ті́сто (Приказка). Га́рна мо́рдою – хоч пацюки́ бий (Н.-Лев.). Поби́в ба́бі, помолоти́в го́лову і пи́ку (Пісня). Уда́рив його́ по марми́зі, аж ю́шкою вми́вся (Сл. Ум.)]. Бить по -де (по мордасам) – би́ти по мо́рді (по пи́ці, по пи́ску). С’ездить кого по -де (по мордасам) – затопи́ти (заточи́ти) кого́ (кому́) в пи́ку (в мо́рду, в пи́сок), да́ти ляща́ в пи́ку (в мо́рду, в пи́сок) кому́, да́ти ля́паса кому́. [Як дам тобі́ ляща́ я в пи́ку (Котл.)]. Дать кому в -ду – да́ти кому́, уда́рити (лу́снути, мо́рсну́ти) кого́ по пи́ці (по мо́рді, по пи́ску), в пи́ку (в мо́рду, в пи́сок). [Щоб ще по пи́ці не дав, бо він на те салда́т (Квітка). Як уда́рить у пи́сок, так кро́в’ю й залля́вся (Проскур.)]. Бац его в -ду – лясь (геп, лусь) його́ по пи́ці (по мо́рді, по пи́ску); 3) бот. -да козья (Lonicera L.) – деревни́к, дерев’яни́к (-ку́), ( |
| Москви́ч – моско́вець (-вця), (диал.) москва́ч (-ча́), москвитя́нин, (часто употр. |
| Моше́нничество – шахра́йство, шахрува́ння, круті́йство, (зап.) ошука́нство, (диал. вост.) плутня́, (вульг. |
| Надво́рный –
1) (выходящий во двор) надві́рні[и]й. [У надві́рній ха́ті вона́ готува́ла пе́чиво (Н.-Лев.)]. -ные постройки – надві́рні буді́влі и (соб.) надві́рня[а] буді́вля; 2) стар. – надві́рні[и]й. -ная милиция – надві́рня корогва́ (Сл. Гр.). -ный советник – ра́дник дво́ру, ( |
| Нае́здник –
1) їзде́ць (-дця́), ( 2) энтом. Ichneumon – їзде́ць (-дця́). [1] |
| Нае́здница – їзди́ця, ( |
| Нае́здничать –
1) ї́здити ве́рхи; бу́ти їздце́м ( 2) (делать наезды, набеги) набіга́ти, напада́ти; см. Набе́г 2 (Делать -ги). [1] |
| Нае́зднический – їзде́цький, ( |
| Нае́здничество – їзде́цтво, ( |
| Наждак – шме́рґель (-лю), ( |
| Назу́бривать и Назубря́ть, назубри́ть –
1) (делать зубья) назу́блювати, назуби́ти, (о мног.) поназу́блювати, позуби́ти що. [Назу́блювати пи́лку (Сл. Гр.) Ой, десь мене́ бог не прости́в, що я у наді́лю серпи́ позуби́в (Пісня)]; 2) (делать зазубрины) визу́блювати, ви́зубити, вищербля́ти и вище́рблювати, ви́щербити, (о мног.) повизу́блювати, повищербля́ти, повище́рблювати що; 3) (насекать дорожки желобки) жоло́бити, пожоло́бити що; 4) -ри́ть кому что – втовкма́чити, нату́ркати у ву́ха кому́ що. Назу́бренный – 1) назу́блений, поназу́блюваний, позу́блений. [Борона́ нова́, ще не назу́блена (Борзенщ.)]; 2) ви́зублений, ви́щерблений, повизу́блюваний, повище́рблюваний; 3) пожоло́блений. -ться – 1) назу́блюватися, назуби́тися, поназу́блюватися; бу́ти назу́блюваним, назу́бленим, поназу́блюваним и т. п.; 2) -ри́ться (чего) – натовкти́ся, натруби́тися, ( |
| Назуди́ться –
1) см. Назю́зиться; 2) (назубриться.) натовкти́ся, натруби́тися, ( |
| Наибо́лее, нрч. –
1) найбі́льш(е), (более всего) (най)бі́льш за все (від усьо́го), над усе́, (больше всех) (най)бі́льш за всіх (від усі́х), над усі́х, (пуще всего, особенно) найпа́че, (гал.) найпа́к; (сильнее всего) найду́жче, найтя́жче; (хуже всего) найгі́рше. [Найбі́льше (найду́жче) гні́ваюсь на йо́го за нещи́рість (М. Грінч.). Ви пови́нні над усе дба́ти, щоб не промину́ти те́рміну (Київ). Найтя́жче я люблю́ помидо́ри (Звин.). Найгі́рше мене́ врази́ла його́ брехня́ (Київ)]; 2) (в сложении) – а) (сложн. форма превосх. степ. от прлг. и нрч. с -лее обычно передаётся, одночленной формой превосх. степ. от соотв. прлг. или нрч., реже (считается руссизмом) – найбі́льш(е) с формой полож. степ., напр.:) -лее удачный, -но и т. п. – найвдалі́ший, найвдалі́ше и т. п. -лее великий – найбі́льший и ( |
| Нака́чивать, накача́ть, накачну́ть –
1) (насосом) помпува́ти що, напомпо́вувати, напомпува́ти, насмоко́вувати, насмокува́ти, (редко, 2) -вать, ча́ть кого чем – а) (вином) упо́ювати, упої́ти, наду́длювати, наду́длити, (шутл.) напомпо́вувати, напомпува́ти, (о мног.) повпо́ювати, понаду́длювати, понапомпо́вувати кого́ чим; б) (знаниями и т. п.) напиха́ти, напха́ти кого́ чим, набива́ти, наби́ти кому́ го́лову чим, (шутл.) напомпо́вувати, напомпува́ти кого́ чим; срв. Напи́чкивать; 3) -вать, -ча́ть кого (на качелях) – наго́йдувати, нагойда́ти, наколи́хувати, наколиха́ти, (шутл.) навиха́ти, (о мног.) понаго́йдувати кого́ (на го́йдал[н]ці); 4) -вать, -чну́ть кого, что на что – нахи́тувати, нахитну́ти, наго́йдувати, нагойдну́ти кого́, що на що. Нака́чанный – 1) напомпо́ваний, насмоко́ваний, нака́чаний, намлинко́ваний, понапомпо́вуваний, понасмоко́вуваний, понака́чуваний; 2) упо́єний, наду́длений, повпо́юваний, понаду́длюваний; на́пханий, напомно́ваний чим; 3) наго́йданий, наколи́ханий, нави́ханий, понаго́йдуваний. -ться – 1) помпува́тися, напомпо́вуватися, напомпува́тися, понапомпо́вуватися; бу́ти напомпо́вуваним, напомпо́ваним, понапомпо́вуваним и т. п. [Юрма́ деда́лі напомпо́вувалася вла́сними ви́гадками (Коцюб.)]; 2) (напиваться) упива́тися, упи́тися, напива́тися, напи́тися, наду́длюватися, наду́длитися, (шутл.) напомпо́вуватися, напомпува́тися, (о мног.) пов[пона]пива́тися, понаду́длюватися, понапомпо́вуватися; срв. Напива́ться 2; 3) на кого – нахи́туватися, нахитну́тися, наго́йдуватися, нагойдну́тися на ко́го; 4) (вдоволь) нахи́туватися, нахита́тися, нахилита́тися, нахиля́тися, наколих[в]а́тися, накива́тися, нахиба́тися; (на качелях) наго́йдуватися, нагойда́тися, наколи́хуватися, наколиха́тися, (шутл.) навиха́тися; (о мног.) понаго́йдуватися и т. п. [Нагойда́лися до́бре на го́йдалці (Брацл.)]. [1] |
| Нака́чка –
1) помпува́ння, напомпо́вування, насмоко́вування, (редко, 2) – а) упо́ювання, наду́длювання, напомпо́вування, оконч. упо́єння и упої́ння, наду́длення, напомпува́ння кого́ чим; б) напиха́ння, напомпо́вування, оконч. напха́ння́, напомпува́ння кого́ чим. Срв. Нака́чивать 1 и 2. [1] |
| На́нка – на́нкин (-ну) и ( |
| На́нковый – на́нкино́вий и ( |
| Нарко́з – нарко́за (-зи, ж. р.) и (реже, |
| Наро́чный –
1) прлг. – навми́сний, уми́сний; (обдуманный) обмірко́ваний; 2) сщ. – посла́нець, гіне́ць (-нця́), ( |
| Наря́д –
1) (действие), см. Наряжа́ние и Наряже́ние; 2) (приказ о посылке людей на работу) за́гад (-ду), нака́з (-зу), на́ряд и ( 3) (отряд) на́ря́д (-ду). -ря́д гарнизонный – зало́говий на́ря́д. -ря́д полицейский – на́ря́д (загі́н) полі́ції. -ряд рабочих – на́ря́д робітникі́в. -ря́д суточный – на́ря́д добови́й; 4) (роспись, список) реє́стр (-ру), спис (-су), спи́сок (-ску). -ря́д приданому – реє́стр (спис) по́сагу (ві́на); 5) (одеяние) убра́ння, убі́р (р. убо́ру), (редко) прибі́р (-бо́ру), (зап.) стрій (р. стро́ю), (роскошный) ша́ти (р. шат). [Знов фія́лочка на се́бе си́нє вбра́ння надіва́ (Крим.). І пи́шно так гори́ть нове́ твоє́ убра́ння, немо́в ти під віне́ць весі́льний одягла́сь (Філян.). Ви́трусила до дна кеше́ні свого́ чолові́ка на убо́ри (Н.-Лев.). Жіно́та закраша́ла святни́ми стро́ями сі́ре тло го́лого села́ (Коцюб.)]. В полном -де – в усьому́ (в по́вному) убо́рі (стро́ї); 6) (у птиц) убра́ння; 7) (избы) опоря́дження; (украшение) оздо́блення, оздо́ба; 8) (инструментов) справи́лля (-лля); срв. Набо́р 3. [1] |
| Населе́ние –
1) (действие) засе́лювання, обсе́лювання, залю́днювання, (колонизации) оса́джування, оконч. засе́лення, обсе́лення, залю́днення и залюдні́ння, оса́дження чого́ ким; 2) (народонаселение) лю́дність (-ности), (книжн. слово, |
| Наст – снігова́ кора́, сніголі́д (-льо́ду), скрижані́лий (стужа́вілий) сніг, ( |
| Наста́вник, -ница – напу́тник, -ниця, напуте́нник, -ниця, ( |
| Наста́вничество – напу́тництво, ( |
| На́стовый – із снігово́ї кори́, снігольодови́й, ( |
| Насто́ечный – насто́янковий, насто́йовий, ( |
| Насто́йка –
1) (действие) насто́ювання, оконч. насто́яння чого́; 2) насто́янка, ви́стоялка, ( |
| II. Нача́л (у раскольников) – поча́ток (-тку) молі́ння, первомоли́тва, первомолі́ння, ( |
| Неблагополу́чный –
1) (неудачный, неблагоприятный) нещасли́вий. -ный исход дела – нещасли́вий кіне́ць спра́ви. Случилось что-то -ное – ста́лося щось недо́бре (нела́дне), ста́лося яке́сь неща́стя. [Щось нела́дне йому́ ста́лося (Звин.)]; 2) (опасный) небезпе́чний, ( 3) (о человеке: несчастный) неща́сний, нещасли́вий, безтала́нний. [1] |
| Негати́в, фотогр. – негати́ва (-ви, ж. р.) и ( |
| Негла́сный – нея́вний, неприлю́дний, (редко, |
| Недалё́кий –
1) (в пространстве) недале́кий, (ум. недале́чкий), по́близький. [Недале́ка доро́га (Сл. Ум.). Мі́сяць зайшо́в на шпиль по́близької гори́ (Корол.)]; 2) (во времени) недале́кий, по́близький; (о прошлом) неда́вній. [Пе́рший по́вів по́близької весни́ (Корол.)]. -кое будущее – недале́ке майбу́тнє, недале́ка прийде́шність. В -ком будущем – в недале́кому майбу́тньому, (вскоре) незаба́ром. В самом -ком будущем – в найбли́жчому майбу́тньому, (образно: вот-вот) от ті́льки неви́дно, (зап.) що́-йно неви́дно. [Леге́нда, що, от ті́льки неви́дно, манасти́р ма́є спітка́ти до́ля Содо́ма та Гомо́ри (Корол.)]. -кое прошлое – неда́внє мину́ле; 3) (по степени родства, в духовном отношении) недале́кий, (близкий) бли́зький. -кий родственник – недале́кий ро́дич; 4) (по уму) нему́дрий, благе́нький, недоу́мкуватий, невели́кого (невисо́кого, недале́кого) ро́зуму, бі́дний на ро́зум, ( |
| Не́рпа, зоол. Phoca groenlandica fabr. – тюле́нь (-ня) гренля́ндський, лису́н (-на), ( |
| Не́рповый – тюле́нячий, ( |
| Нерпя́тина – тюлени́на, тюленя́тина, тюле́няче ( |
| Неувя́зка – непого́дженість, непого́дження, непоє́днаність (-ности), непоєдна́ння (-ння), не́в’язь (-зи), ( |
| Нечистопло́тно, нрч. – неоха́йно, ( |
| Нечистопло́тность – неоха́йність, ( |
| Нечистопло́тный – неоха́йний, ( |
| Но, союз – але́, (зап.) а́ле, (усилит.) але́-ж, (шире русского «да», часто, особ. вост.) та, (да, а) а, (всё же) проте́, а проте́, але́-ж, (впрочем) а втім, (однако) одна́че, одна́к, (диал.) о́тже ж, (да только) так, (диал.) дак, (да, однако) та́ле́ (из «та» и «а́ле́»), (диал.) да́ле́, (усилит.) та́ле́-ж, (диал.) да́ле́-ж, (ан) аж. [Хоті́ла спать, але́ не спа́ла (Шевч.). Чита́ють, але́ не ду́же хва́лять (Грінч.). Ми хоч бі́дні, але́ че́сні (Коцюб.). Проба́чте, але́ я вас не пита́ю (М. Хвильов.). (Нема́є) нічо́го ново́го в її́ коха́нні, але́-ж тоді́ (нема́) нічо́го ви́ключного в її́ чутті́ (В. Підмог.). Кунігу́нда поме́рла. О, найкра́щий із світі́в, де ти? Але́-ж на яку́ неду́гу вона́ поме́рла? (Кандід). Дарма́! неха́й умру́, та ду́мка не умре́ (Л. Укр.). Він до́бре допі́к їм, та то була́ мала́ вті́ха (Кінець Неволі). Покі́рно гада́в: «я не звільню́ся від не́ї ніко́ли». Та не ро́зкіш, а насоло́да бра́лася в нім з то́ї га́дки (В. Підмог.). Хоті́в, він прогна́ть з-перед оче́й ту мрі́ю, а мрі́я все стоя́ла й мани́ла його́ (Н.-Лев.). З-під бі́лих, коструба́тих брів визира́ють до́брі, а (хотя и добрые, но) лука́ві о́чі (Коцюб.). Вони́ (блудні́ во́гники) ма́нять, а гу́блять (В. Підмог.). Ба́тько мій за́вжди говори́в, що (через старо́го моряка́) наш за́їзд при́йде до руї́ни.. Проте́ (но всё же) мені́ здає́ться, що пробува́ння у нас старо́го моряка́ вихо́дило нам на ко́ристь. Була́, проте́, одна́ річ, що й спра́вді могла́ призвести́ нас до руї́ни (Остр. Скарбів). Робо́та була́ ча́сом важка́, а проте́ зви́чна (Коцюб.). На́віть для коха́ння він ви́значив час, а втім (но впрочем) він спра́вді зако́ханий (В. Підмог.). Якби́ ми́лий, чорнобри́вий, – умі́в-би спини́ти (ворогі́в). – Так дале́ко чорнобри́вий (Шевч.). І не був там, та́ле зна́ю (Звин.). Ожени́тись, я-б ожени́вся, тале́-ж з пога́ною-б не одружи́вся (Вороний). Не няв ві́ри, аж ви́йшло усе́ пра́вда (Сл. Левч.)]. Но более того – ба бі́льше. [Бага́то чита́ю, ба бі́льше: ду́же люблю́ теа́тр (В. Підмог.)]. Но ведь – але́-ж, але́-ж бо, та-ж, адже́-ж. [«Ти заї́деш (до хво́рого) з візи́тою.» – «Але́-ж він цілко́м здоро́вий!» (В. Підмог.). Та-ж ти ба́чила, що купува́ла! (Брацл.). Адже́-ж ви сами́ не зна́єте, – на́що-ж пита́єте? (Київщ.)]. Но вот – аж от (ось), (реже) та (але́) от (ось). [Ніхто́ їх не турбува́в; аж ось несподі́вано простя́гся до них пе́рший по́мацок зо́внішнього сві́ту (В. Підмог.)]. Но всё же – а все-ж (таки́). [«Ви лю́бите шоколя́ду?» – «Не ду́же.» – «А все́-ж та́ки?» (В. Підмог.)]. Но и – але́ (та) й, але́-ж і. [Вона́ була́ вже не молода́, але́ й не стара́ (Н.-Лев.)]. Не только… но и… – не ті́льки… – а (усилит.: ба) й:..; не то… – а (ба, та) й… [Слу́жки вона́ не ма́ла не ті́льки тому́, що їй бракува́ло ко́штів, а й тому́, що… (М. Хвильов.). Ціка́во не ті́льки селя́нам, ба й інтеліге́нтам (Крим.). Не встережу́ться мене́ не то вночі́, а й серед дня (Мова). Страх безси́лими ро́бить не то поодино́ких люде́й, ба й ці́лі наро́ди (Коцюб.). Князьки́ не то самі́ старода́вні звича́ї переступа́ли, та й свої́х підру́чних до то́го призвича́їли (Куліш)]. [1] |
| Оки́слость – заки́слість (-ости) (руссизм оки́слість). [1] |
| О́кись – за́кис (-су) (руссизм о́кис). [1] |
| Орео́л – аврео́ля, ся́йво, (руссизм) орео́л. [Поети́чна аврео́ля. Аврео́ля (ся́йво) пра́вди]. [1] |
| Охра́нник (сотрудник охранного отделения) – охра́нник (руссизм). [1] |
| Охра́нка (охран. отделение) – охра́нка (руссизм). [1] |
| Па́рус – вітри́ло, ум. вітри́льце, соб. вітри́лля, жа́гель, жа́глик, (руссизм) па́рус (мн. паруси́ и соб. па́русся). [І попливе́ чо́вен з широ́кими вітри́лами (Шевч.)]. Косой -рус – косе́ць. Плыть на всех -са́х – під усіма́ вітри́лами пливти́. Поднять -са́ – розвину́ти (розпусти́ти) вітри́ла. Подобрать -са́ – зібра́ти (згорну́ти) вітри́ла. -са полощутся – вітри́лля, па́русся трі́пається. Флот из десяти -со́в – флот на де́сять вітри́л (ви́мпелів). [1] |
| Подпо́лье –
1) по́гріб (-греба), льох (-ху), підпомі́стя, підземе́лля; 2) (перен.) підпі́лля (руссизм) підземе́лля, льох (-ху). [1] |
| Поме́тка, поме́та –
1) (действ.) позна́чення, на[за]зна́чення; (зарубкой или нарезом) покарбува́ння (неок.), см. Помеча́ние; 2) (знак) за́значка, по́значка, (нарезан.), карб (-ба и -бу), ( |
| Поме́щик – ді́дич, де́ржавець (-вця), пан, ( |
| Представля́ть, предста́вить –
1) кого, что куда, к чему (доставить, поставить) – приставля́ти, приста́вити и пристанови́ти кого́, що, поставля́ти, поста́вити, виставля́ти, ви́ставити кого́ (напр., сві́дків), подава́ти, пода́ти (напр., поя́снення, до́кази). -вить кого на суд – поста́вити кого́ перед судо́м, припрова́дити кого́ на суд. -вить свидетелей, виновного на суд – поста́вити (ви́ставити) сві́дків, винува́того перед суд. -вить поручителя – поста́вити пору́чника. Отыскать виноватого и -вить кому – знайти́ (розшука́ти) ви́нного (винува́того) і поста́вити перед ко́го. -вьте доказательства своей невиновности – пода́йте до́води (до́кази), що ви неви́нні. -вить об’яснения – пода́ти поя́снення. -вить извинения – попроха́ти проба́чення; 2) кого кому – рекомендува́ти, відрекомендува́ти, представля́ти, предста́вити (руссизм) кого́ кому́ ким, (гал.) запрезентува́ти кого́ кому́, (знакомить) зазнайо́млювати, зазнайо́мити кого́ з ким. [Ході́мо, я тебе́ предста́влю тим, що вво́лять твою́ уся́ку во́лю (Куліш). Я в про́стий о́дяг уберу́сь, а ти рекоменду́й мене́ вітцю́ старо́му вчи́телем (Куліш)]. Он был мне -лен – його́ мені́ було́ предста́влено (відрекомендо́вано); 3) кого к чему (к награде, чину), в кого (в полковники) – виставля́ти, ви́ставити кого́ (на нагоро́ду, на чин), на ко́го (на полко́вника). -вить к производству в полковники – ви́ставити кого́ на полко́вника; 4) что или о чём кому (подавать, доносить, докладывать) – подава́ти, пода́ти що, кому́ про що, здава́ти, зда́ти, (вносить) вно́сити, вне́сти. [Здава́ти ра́порти коміса́рові (Фр.)]. -вить отчёт, проект закона – пода́ти звіт (звідо́млення), проє́кт зако́ну. -вить об этом об’яснения секретарю – пода́ти поя́снення про це секретаре́ві. -вить на заключение, решение комиссии – пода́ти на ви́сновок, на ви́рішення (розвяза́ння) комі́сії. -вля́ть, -вить на чьё-л. усмотрение – подава́ти, пода́ти на во́лю чию́, виставля́ти, ви́ставити перед о́чі чиї́. -вьте о нём сведения – пода́йте про йо́го відо́мості. -вьте свои соображения по этому вопросу – пода́йте свої́ міркува́ння (думки́) в цій спра́ві. -вить свои документы в секретариат – пода́ти свої́ докуме́нти до секретарія́ту. -вить дело для пересмотра – пода́ти спра́ву на пере́гляд. -вляя при сем – подаючи́ при цьо́му; 5) кого, что (изображать словами, описанием, в картине) – малюва́ти, змалюва́ти, (резцом) різьби́ти, ви́різьбити кого́, що. Писатель в своём произведении -вил сельский пролетариат – письме́нник у свої́м тво́рі змалюва́в сільськи́й пролетарія́т. Картина -ет морское сражение – на карти́ні намальо́вано морськи́й бій. -лять (изображать) дело (вопрос) – ста́вити, поста́вити, станови́ти, постанови́ти, виставля́ти, ви́ставити, подава́ти, пода́ти спра́ву. [Ця гіпо́теза ста́вить спра́ву так, ні́би в Ки́їві до тата́рського лихолі́ття сиді́ли великоро́си (Єфр.)]; 6) кого (быть представителем кого) – заступа́ти, репрезентува́ти кого́. [Ми тут усю́ грома́ду заступа́єм, то й ра́дити стари́м звича́єм бу́дем (Грінч.). Ма́ємо чима́ло письме́нників, що репрезенту́ють рі́зні сто́рони нові́шої украї́нської пое́зії (Єфр.). Посли́ заступа́ють (репрезенту́ють) (собо́ю) уря́д своє́ї держа́ви]; 7) -ля́ть, -вить собою – явля́ти, яви́ти собо́ю, станови́ти (собо́ю) що. [Що явля́в собо́ю Коцюби́нський тоді́, на перело́мі свого́ життя́… (Єфр.). Тут нема́є в’ї́зду, бе́рег стано́вить сторчову́ стіну́ (Корол.). Пореволюці́йні часи́ стано́влять немо́в дру́гу фа́зу ро́звитку Винниче́нкової тво́рчости (Єфр.)]. Что -ет он из себя теперь? – що явля́є він собо́ю тепе́р? Это -ет большие неудобства – це стано́вить вели́кі незру́чності, в цьо́му є вели́кі незру́чності. -вля́ть исключение – станови́ти, дава́ти ви́няток. Что он собой -вля́ет? – що він (вона́) за люди́на? 8) кого что (показывать) – виявля́ти, ви́явити, виставля́ти, ви́ставити кого́, що. [Це виявля́ло його́ в найкра́щому сві́тлі (О. Пчілка). Цю поді́ю ви́ставлено не тако́ю, як вона́ спра́вді була́]; 9) кого, что из себя (корчить, копировать) – удава́ти, уда́ти кого́, що з се́бе. [Не вдава́й із се́бе ду́рня. Одна́ сторона́ (діте́й) удава́ла тата́р, дру́га яку́тів (Єфр.)]; 10) (в театре) виставля́ти, ви́ставити що. [Ви́ставлено було́ «Ревізо́ра» з у́частю М. Садо́вського в головні́й ро́лі]; 11) (воображением) уявля́ти, уяви́ти, (редко) виявля́ти, ви́явити, приви́джувати, приви́діти, (в мыслях) зду́мувати, зду́мати (ду́мкою зду́мувати, зду́мати), (умом) змірко́вувати, зміркува́ти. [Не таки́м вона́ собі́ уявля́ла його́ (Н.-Лев.). Ва́жко уяви́ти собі́ ту тво́рчу си́лу, що є в наро́ді (Крим.). Я про́сто й зду́мати собі́ не мо́жу (Л. Укр.). Ле́гко зміркува́ти, що перете́рпів він (Єфр.). Я приви́джував, як уві́йде, як загово́рить (М. В.)]. -вля́ть, -вить себе – уявля́ти собі́, уяви́ти собі́, зду́мувати собі́, зду́мати собі́. -вьте себе – уяві́ть собі́, зду́майте собі́, ма́йте собі́, ма́єте собі́. [Уяві́ть собі́ моє́ здивува́ння]. Вы и -вить себе этого не можете – ви і уяви́ти собі́ цього́ не мо́жете. -вьте себя на моём месте – уяві́ть себе́ на моє́му мі́сці. Предста́вленный – приста́влений; (кому́) рекомендо́ваний, предста́влений, (поданный) по́даний; змальо́ваний, поста́влений; засту́плений, репрезенто́ваний; ви́явлений; уда́ний; (о пьесе) ви́ставлений; уя́влений, зду́маний, змірко́ваний. Законопроект -лен на утверждение в Совнарком – законопроє́кта по́дано на затве́рдження до Раднарко́му. Представля́емый – (подаваемый) пода́ваний (кому́); (воображаемый) уя́влюваний. [Уя́влювані ре́чі. Уя́влюваний світ]. -емые отчёты – пода́вані зві́ти. [1] |
| Пригово́р –
1) при́суд (-ду), ви́рок (-року), ( 2) при́казка, при́мовка, при́кладка, припові́стка, пригові́р (-во́ру); см. Прибау́тка. [1] |
| Прика́зчик –
1) (надсмотрщик) приго́нич, пригі́нчий (-чого), осаву́л, осаву́ла, зака́зник; (при гумне) гуме́нний; (руссизм) прика́жчик. [Прихо́дять приго́ничі, набира́ють робітникі́в (Звин.). А зака́зник, вста́вши ра́но, кричи́ть під віко́нце, щоби́ йшли на па́нщину]; 2) (в лавке) продаве́ць (-вця́), крамарчу́к, (руссизм) прика́жчик. [1] |
| Прика́зчица – продавни́ця, (руссизм) прика́жчиця. [1] |
| Прика́зчичий –
1) приго́ницький, зака́зницький, осаву́льський; 2) продаве́цький, (руссизм) прика́жчицький. [1] |
| Прого́н –
1) см. Прого́нка, Прогна́ние; 2) (прогонная, скотопрогонная дорога) прогі́н (-го́ну); 3) архит. (сквозное пространство в каменных зданиях) – прогі́н; (для связки стоек в лесах) ле́[і́]ґар (-ра), ле́жень (-жня); 4) прого́ны – подоро́жні, проїзні́ гро́ші, ( 5) бот. Euphorbia Esula L. – молоча́й (-чаю́), молочі́й (-чію́), молоча́к (-ка́). [1] |
| Псарь – псяр (-ра́), пся́рник, псю́рник, собака́р (-ря́), соба́чник, соба́рник, ( |
| Горнушка (ямка в русских печах для уголья) – закапе́лок, -лка. [2] |
| Причем –
1) а) (к тому же) – і, та ще й, і крім то́го; б) (а, же) – а, же; неуплатившие в срок подвергаются принудительному взысканию, причем за каждый просроченный день насчитывается пеня – з тих, що не сплатили своєча́сно, стяга́ють примусо́во і (та ще й) за ко́жен день по те́рміні нарахо́вують штраф; наш представитель исполнял возложенное на него поручение, причем соответствующие учреждения охотно оказывали ему содействие – наш відпору́чник вико́нував да́ні йому дору́чення, а відпові́дні устано́ви охо́че допомага́ли йому́; 2) (при обозначении одновременности действия) – і тоді́, тоді́ ж і, разо́м і; вскоре открывается кампания, причем подлежащие органы должны развить максимум своей деятельности – незаба́ром почина́ється кампа́нія і тоді́ відпові́дні о́ргани повинні щонайбі́льше розгорну́ти свою діяльність; на собрании обсуждают и принимают наказ для депутатов, причем намечают и кандидатов – на збо́рі обмірко́вують і прийма́ють нака́з депутата́м, ра́зом і кандида́тів наміча́ють; 3) (однако) – проте́, але́; рекомендованный вами работник явился и приступил к работе, причем надлежащие документы им не представлены – рекомендо́ваний від вас робітник прибу́в і поча́в працюва́ти, проте́ (але́) потрі́бних доку́ме́нтів він не пода́в; 4) (когда «причем» служит лишь формальной связью между предложениями, в таком случае в укр. тексте не бывает специального слова, соответствующего |
| Крестьянин – селянин, (руссизм) крестьянин (КМ). [6] |
| Крестьянка – селянка, ( |
| Крестьянский – селянський, ( |
| Мышьяк – аршеник (руссизм – мишак). [6] |
| Наследник – спадкоємець, (руссизм) наслідник. [6] |
| Наследование – спадкоємство, діставання у спадок, (руссизм) наслідування (КМ). -ние по завещанию – спадкоємство (наслідування) по духівниці. -ние по закону – спадкоємство (наслідування) по закону. [6] |
| Наследовать – дістати спадок по кому, |
| По – (употребляется очень несогласно с русским языком) по (чім, кім), за чим, з чого, на що. По делу пойти – піти за ділом, піти в справі. По этому делу – в цій справі. По глазам он похож на отца – з очей (очима) він скидається на батька. По закону – по закону, по праву. Плакать по ком – плакати за ким. Стрелять по ком – стріляти на кого, до кого, стріляти кого. По моему мнению – на мою думку, як на мою думку. По ненависти к нему – з ненависти до нього. Родственник по мужу – родич через чоловіка. По общему согласию – за спільною згодою. По ошибке – помилкою, через помилку. По совету кого – за порадою чиєю. По этой причине – через це, з цієї причини. [6] |
| Прииск – добичня, (руссизм) приїск. Горный п. – копальня, рудокопшя. Рыбный п. – риболовля. [Каспійські риболовлі]. Жемчужные -ки – перлові ловища. [6] |
| Продовольственный – харчовий, (руссизм) продовольчий. [6] |
| Расчёт – розрахунок, рахуба, (счёты) рахунки, (смета) обрахунок, (увольнение) порахунок, звільнення, (стар.) одправа (АЮЗР, 6, І, 397). Дать кому -чёт (уволить) – відпустити (звільнити, одправити) (кого), (порахувавшись), (стар.) дати кому одправу (АЮЗР, 6, І, 397), (только как руссизм) рощитати (кого). До -та – до розрахунку. Нет никакого -та – нема жадної рахуби (вигоди), нема жадних виглядів (видов). Обмануться в -те – в рахунках (в рахубі) помилитися. Плохой -чёт! – погана рахуба! Получить -чет (посчитаться) – розрахуватися, порахуватися. Принять в -чет – взяти (щось) на увагу, до уваги, до рахуби. [6] |
| Суд – суд. Верховный с. – найвищий суд, верховний суд. Вне -да – по-за судом. Гражданский с. – цивільний суд. Губернский с. – губерніяльн[ськ]ий суд. Кассационный с. – касаційний суд. Коммерческий с. – комерційний суд. Народный с. – народній суд. Обращаться, прибегать к -ду – вдаватися до суду. Отдать под с. – оддати під суд, до суду, поставити перед суд. Подать на кого в с., привлечь к -ду – подати на кого в суд, потягти на суд, запізвати (кого). Принести жалобу в с. – подати скаргу (на кого) до суду, запізвати (кого) до суду. Третейский с. – єднальний суд, (обиходно) суд на совісті, вільний суд; (только как руссизм) третійський суд, (стар.) полюбовний, роз’ємчий суд. Уголовный с. – карний (кримінальний) суд. [6] |
| Судья – суддя, судець (-дця). Народный -дья – народній суддя. Третейский -дья – єднальний (угодовий) суддя, (обиходно) суддя на совісті, вольний суддя, (только как руссизм) третійський суддя. [6] |
| Счёты – (счётный прибор) рахівниця, ( |
| Третейский – єднальний, (согласительный) угодовий, (стар.) полюбовний. -кая запись – єднальний запис. -кий суд – єднальний (угодовий) суд, (обиходно) по совісті суд (КМ), вольний суд, (стар.) полюбовний (роз’ємчий) суд (ЧСР; КМ), приятельский розсуд(ок) (АЮЗР, 8, III, 7), (только руссизм) третійський. [6] |
| Урок – лекція, година, (руссизм) урок. -ки (учение) – наука; наперед загадана робота, загад, (руссизм) урок. [6] |
| Урочный – визначений, призначений (час), загаданий, завданий, умовлений (робота), (очередной) черговий. -ное положение – устава про завдану роботу, (руссизм) про уроки. [6] |
Тапки, тапочки (разг.) – ( |
| Жлоб – ( [Львів’янам час припинити нарікання на ляхів, на москалів та, за останньою модою, на сільських «рагулів», котрі начебто псують їм прекрасне (колись) місто. І совки, й рагулі насправді сидять у кожному з нас, і поки ми не навчимось їх вичавлювати з самих себе, Львів лишатиметься рагульським містом, яким він, зрештою, завжди був — принаймні від часу війни, коли втратив єврейську, польську та й, по суті, майже всю українську інтеліґенцію. Рагулі — це не лише ті, хто засипає Львів сміттям і заливає російською попсою, а й ті, хто мовчки за цим спостерігає. Рагулі не лише ті, що вибирають рагульську владу, а й ті, що не можуть або не хочуть переконати їх вибрати іншу та змусити її працювати (М.Рябчук)]. [10] |
| Жлобство – ( |
| Матрёшка – матрі́йка, ( [Якщо вдуматися, то два головні символи Росії — матрьошка і пляшка горілки — за суттю своєї одне й те саме. Відкриваєш одну, а далі — друга, третя, четверта…] [10] |
| Геннадий – (греч.) Гена́дій (совет. Геннадій), Ге́на, Ге́нка, Ге́ник, Ге́ня, Ге́ньо, (как |
| Щупальце – маца́к, ( [Радянські війська давно вже пішли з Польщі чи Угорщини — але обидві ці країни вважають, що перед ними постала нова загроза зі Сходу: дедалі міцніші мацаки потужної російської газової монополії, Ґазпрому (Сергій Дарчук). Корали споруджують свої будиночки не самі, а з допомогою мікроскопічних водоростей — дінофлагелятів, яких захищають, відлякуючи претендентів на поживу своїми отруйними мацаками (Наталя Околітенко). То не роса — кругом одна отрута, І мертве сонце на траві лежало, І райдуги покручені, мов спрути, Червоні мацаки, неначе жала, У мертве сонце повтикали (Павло Мовчан).] [10] |
| Захоронение – поховання, (отходов) заховання, ( |
| Глубинка, разг. – (захолустье) заку́тина, ві́дсторонь, глушина́, глухи́й кут (світ), (глушь) за́кутень, ( |
| Обнадеживающий – який (що) подає надію, підбадьорує, запевняє, убезпечає; багатонадійний, підбадьорливий, (усилен.) надиху́щий, ( |
| Тимьян, тимиан, темьян, бот. –
1) (тмин, Carum Carvi L.) кмин, ( 2) (дикий базилик, чебрец, чабер, Thymus vulgr.) чебре́ць, че́брик, че́бчик, см. ещё Чебрец; 3) (диал.) ла́дан; • он на темьян дышит – він на ладан дихає. [Важкий дух польових васильків, чебчику розлягався в солонуватому повітрі. (І. Нечуй-Левицький)] [10] |
| Показуха, разг. – ( |
| Скол – ( |
| Тельник, тельняшка – ( [Вуграстий у тільнику здоровило цвиркне крізь зуби, самий раз окультурити, тримай під дихало (Є.Пашковський)]. [10] |
| Тумба, тумбочка –
1) шафка, ( 2) (подставка) підставка, -ки; 3) (столбик) стовпчик. [10] |
| Поножовщина, разг. – поножів’я, бійка на ножах, (бойня) різанина, різня, ( • у них дело дошла до поножовщины – у їх дійшло́ до ножі́в. [Дівчина підійшла до нього й похапцем розповіла, до яких хитрощів удається Ведмідь у бійці на ножах (Ольга Косач-Кривинюк, перекл. Дж. Лондона). А потім впнеться в розмежів’я, в нову кордонність Україн, що встане з блисків поножів’я, і за стерно до вільних жнив я засяду, степу вільний син! (Порфирій Горотак). Що, крім великої шани і доброї пам’яті, можу мати в серці до свого роду, свого народу? Було все — корчми і п’яне весільне поножів’я, бійки і пиятика, та працювали вони завжди тяжко й ревно (Дмитро Кремінь)]. [10] |
| Растяпа – розтеле́па, розве́за, шлапа́к, ( [Один писар у хуторі, да й той роззявляка (П.Чубинський). Ця дівка добра розвеза: ніколи дверей за собою не зачиняє (Сл. Гр.). Ото ще чортова розтяпака: несла свиту і не бачила, як люлька з кишені випала (Сл. Гр.).] [10] |
| Угробить, разг. – ( • угробить время – загубити час; • угробить душу – занапастити душу; • угробить прибор – зіпсувати прилад. [10] |
| Умелец – ма́йстер, мите́ць, штука́р, віртуо́з, (разг.) маста́к, (образн.) золоті руки, ( • народный умелец – народний мите́ць. [А сам був хло́пець ру́чий і на всі ви́гадки мите́ць (Свидн.). Втонули в часі імена митців, і те ім'я, що мало буть крилатим (Л. Костенко). Та й мастак ти, Якиме, кашу варити! (Панас Мирний)] [10] |
| Внеурочный – (вне уроков) ( |
| Очкарик, прост. – ( [Та раз щурик знайшов хату, де жили наш окулярик і його баба… (Мирослав Данилишин).] [10] |
| Шлёпать, шлёпнуть –
1) ляскати, ляскнути, виляскувати, ви́ляснути, ляпати, ляпотітити, ляпнути, хляпати, хляпнути, тьопати, тьопнути, (диал.) шелепати, шелепнути; 2) (бросать плашмя) гепати, гепнути, ляпати, ляпнути; 3) (с шумом ударить, плюхнуть) гепнути, бебехнути, плюснути, (в воду) шубовснути; (шаркать) човгати, чо́вгнути, (по грязи, воде) чавкати, брьохати, чалапати, хляпати, хльопати, тьопати, лопотати; 5) (убить) рішити, ( • шлёпать губами – плямкати (жвакати, цямкати, чвакати) губами. [10] |
| Время – час, пора, година, момент, період, епоха, доба, часина, тривалість, час-пора, часина, (устар.) діб (ж. р.) (р. доби): • а в это время – а (аж) в цей (під цей) час; а (аж) тут; • благоприятное, удобное время – [добра] година; сприятлива година; добра нагода, слушний (нагідний) час; • было время когда – був час (були часи, була пора) коли; • в более отдалённые времена – за давніх часів, у давніших часах; • в давние, древние времена – давніми часами (за стародавніх часів, давніх часів, у давні часи), давньою порою, у давні давна (віки), за давніх-давен (за давнього давна), у [давню] давнину (у [давній] давнині), давниною, за старожитних часів, застародавна; за давнього часу; • в данное время – [в] цей час, тепер; • в другое время – иншим часом, в инший час, в инші часи; иншим (другим) разом; • в зимнее время – зимової пори (доби), узимі (узимку, зимою); • в какое время – якого часу (у який час), у яку годину, коли; в яку пору; • в короткое время, за короткое время – за малий (за короткий) час, не за великий (за невеликий) час, за малу часину (годину); • в летнее время – літньої пори (доби), літнього часу, улітку, влітку (уліті, вліті, літком, літом); • в лучшие времена – за кращих (за ліпших) часів, у кращі (у ліпші) часи; • в любое время – будь-якого часу (у будь-який час), першого-ліпшого часу (першої-ліпшої часини), кожного часу, коли хочете, коли завгодно; • в любое время суток – цілодобово; • в настоящее время – тепер (иногда разг. тепереньки, теперечки), теперішнім часом (за теперішніх часів), нині; у наш час, у цей час, зараз, нині, за нашого часу; на теперішній час; • в настоящее время, когда… – тепер (нині), коли; • в наше время – за нашого часу (за наших часів), за наших днів, за нас; • в недавнее время – за недавніх часів (недавніми часами), недавно; • в непродолжительном, скором времени – незабаром (невзабарі), незадовго (иногда невдовзі, невзадовзі), через (за) недовгий час, небавом (иногда разг. незабавки, незабаром), затого, (лок.) ускорості (ускорах); • в ночное время – уночі, нічною порою (добою), нічної доби, нічного часу, о нічній порі; (устар.) вночішнього часу; • в обеденное время – в обід (обіди), під (в) обідню пору (об обідній порі), обідньої доби (в обідню добу), в обідню годину; • во время, во времена кого, чего – за кого; за чого; за часів кого, чого; під що; під час чого; попри що; серед чого; при чому; (передається ще й орудним відмінком); • во время жатвы – у (під) жнива, під час жнив, жнивами; • во время новолуния (первой четверти) – на молодику (на молодиці), (зрідка) на нову; • во время оно, во времена оны (устар.) – во врем’я оно; • во время поста – постом; • во время сна – під час сну, спавши, (разг.) упереспи (упересипи); • во все времена – за всіх часів, у всі часи, на всі часи; • во всякое время – повсякчас, повсякчасно, в усякий (у всякий) час, в усяку пору (годину), коли б не було; в усі часи; завжди; (изредка устар.) на всяку діб; • в одно время – заразом; одночасно; • в одно и то же время – за одним заходом; одночасно; водночас; • в определённое время – у певний (визначений) час, певного часу; за певний, визначений час; (в опред. сроки) певними термінами, певними речінцями; • во сколько времени? – о якій годині?; • [в] первое время – на початку, спочатку, перший час, на перших порах, спершу; • [в] последнее время – останнім часом (останніми часами), останнього часу (в останній час); в останні часи; • в прежнее время, в прежние времена – за попередніх часів (давніших колишніх), попередніми часами, давніших літ, перше, (иногда разг.) упершені (упервині), попереду, давніш, давніше, раніш, раніше, передніш, передніше; (вульг.) допреж сього, спрежду; • в рабочее время – у робочий (у робітний) час, в [під] робочу (робітну) пору, під робочий (робітний) час, робочої (робітної) пори, робочою (робітною) порою; • временами и дурак правду говорит – як коли й дурне правду тне (Пр.); на премудрих часом чорт їздить (Пр.); і на мудрім дідько на Лису гору їздить (Пр.); • временами нужно… – часами (деколи) треба…; • время абсолютное – час абсолютний; • время боронования – волочінка; • время будущее – час майбутній, прийдешній; • время, в которое жили деды – дідівщина, дідизна; • время возки копен, хлеба с поля – возовиця, коповіз; • время вставания – устанок; • время выдержки (техн.) – тривалість витримування; • время всему научит – час усього навчить; • час – найкращий учитель; • время все раны лечит – час усе лікує (Пр.); час всі рани гоїть (Пр.); збіжить вік – ото тобі й лік (Пр.); • время года – пора (доба, відміна) року; • время — деньги – час — то гроші; година (час) платить, година (час) тратить (Пр.); не товар платить, а час (Пр.); • время до восхода солнца – досхідна пора (доба); • время дообеденное – задобіддя, задобідня година; • время жатвы – жнива; • время золотое (молодые счастливые годы) – золота пора, золотий (красний) час, золоті (красні) роки (літа), красна молодість; • время идёт – час минає (збігає, плине); • время идёт быстро – час швидко минає (упливає), час лине [хутко, прутко]; • время испытания (техн.) – тривалість випробування; • время, когда весной снег тает – відталь; • время, когда греет солнце (разг.) – вигріви; • время, когда ложатся спать – час, коли лягають спати, (разг. давн.) ляги (лягови, обляги, лягмо), (нареч.) улягом, облягома; • время, когда пасётся скот – пасовиця; • время кончилось (истекло) – час збіг, строк (термін) скінчився (минув, вийшов); • время косьбы (косовица) – косовиця; • время летит – час лине (летить, біжить), (образн.) час не змигнеться, (груб.) час чухрає; • время между весною и летом – залітки; • время не ждёт (не терпит, не стоит) – час не жде (не чекає, не стоїть, не триває), час тіснить; • время опадання листьев (листопад) – листопад, (иногда) падолист; • время от времени, от времени до времени – від часу до часу (час від часу, зрідка з часу до часу), часом (часами), час до часу, (зрідка) коли-неколи; раз за разом, иноді, инколи; спорадично; • время пахания, пахоты – оранка; • время после зимы, когда ещё возвращаются зимние явления – відзимка; • время послеобеденное – пообідній час; сполуденок; • время поступления бумаги – час вступу паперу; • время перед вечером, под вечер, предвечерье – підвечірок (підвечір), підвечір’я (надвечір’я, надвечірок); • время перед жатвой, перед сбором нового хлеба – час перед жнивами, перед збором нового хліба, переджнив’я, (устар.) переднівок; • время перед обедом, предобеденное время – передобідній (передобідяний) час, передобідня пора (година, часина), передобіддя (переобідок) надобіддя; • время покажет – час покаже, з часом буде видно, з часом побачимо; • время полуденное приближается – (разг.) береться під обіди; • время появления первого льда – перволіддя; • время предрассветное, рассвет – досвіт, досвіток, досвітній час, досвітня година (доба, пора); • время прибавочное (для работы) – надробочий час; • время приближается, приближалось к полночи – доходить, доходило до півночі, береться, бралося (добирається, добиралося) до півночі, наближається наближалася північ; • время придёт — слезы утрет – час мине – сльози зжене (Пр.); • время прошлое, давно минувшее – час минулий (давній, давноминулий), давні (минулі) часі, давня давнина; • время работает на нас – час працює на нас; • время релаксации (техн.) – тривалість релаксування; • время роения пчёл – рійба (ройовиця); • время рождения овец – обкіт (р. -коту); • время сгребания сена – гребовиця; • время скоро проходит – час швидко упливає; • время собирания мака – макотрус; • время суток – час доби; • время терять – гаяти час, марнувати час; • время тянется долго – час тягнеться (спливає) довго; • время удара (техн.) – тривалість удару; • время упущено – упущено (пропущено) час (насм.) пора перепорилася (перепоріло); (устар.) проминуто час; • время успокоения (техн.) – тривалість заспокаєння; • в свободное время – на дозвіллі, вільного (гулящого) часу, вільним (гулящим) часом, у вільний (гулящий) час, на [по]гулянках (гулянками), гуляючи; • в своё время – свого часу (у свій час, іноді за свого часу); у належний час; (своевременно) своєчасно; на свій час; • всё время (разг.) – увесь (весь) час, усе, одно, повсякчас [годину], раз у раз (раз по раз); • всему своё время – на все свій час, усьому свій час; • в скором времени – незабаром, скоро, невдовзі; • в старое время – за старих часів, у старовину, за давніх часів (за давнього часу), у давнину; • всякому овощу свое время – усякий овоч має свій час (Пр.); порою сіно косять (Пр.); не тепер по гриби ходити: восени, як будуть родити (Пр.); кусає комар до пори (Пр.); тоді дери луб’я, як дереться (Пр.); • в течение… времени – протягом… часу; • в течение некоторого времени – протягом якогось часу; • в течение непродолжительного, некоторого времени – не за великий час, протягом недовгого часу; протягом якогось часу; за якийсь час; • в то время – того часу (в той час, під той час, тим часом, тими часами, за тих часів), на той час (на ту пору, о тій годині), за тієї години, [саме] тоді, тією добою (тієї доби); тоді; • в то время как… – тим часом як…; у той час як (коли)…; як; тоді, коли; тоді; того часу; під той час; тими часами; на той час; на ту пору; • в то же [самое] время – одночасно (рівночасно), в той-таки час (в той самий час), заразом, водночас (воднораз), (иногда) за одним заходом; • в условленное время – умовленої години, як умовлено; • в хорошее время (пока было хорошо) – за доброго часу, за добра; • выбрать время – вибраги годину (часину), улучити (спобігти) годину (час, часину); • выиграть время – вигадати час; • в это время – у (під) цей (під теперішній) час, у цю пору (в ці пори, о цій порі, тим часом); сей (цей) час; тут; • делу время, потехе час – коли почав орати, так у сопілку не грати (Пр.); попрацюй влітку, відпочинеш взимку (Пр.); іди в гості сміло, як не жде дома діло (Пр.); • для своего времени – [як] на свій час; [як] для свого часу; під цей час; до времени; • до поры до времени – до часу, до пори, до часу, до якогось (до котрогось, до певного) часу, поки (доки) що; до слушного часу; до слушної нагоди; (устар.) покіль що; • до времени, прежде, раньше времени – передчасно (дочасно), перед часом (до часу), без часу, завчасно (завчасу), без пори; • долгое время – довгий (великий) час; • до настоящего (сего) времени – досі, до цього часу, дотепер, донині; • до недавнего времени – донедавна до недавнього часу; • до недавнего времени бывший (существовавший) – донедавній; • до позднего времени (до поздней поры) – до пізнього часу, до пізньої години (пори), допізна; • до последнего времени – до останнього часу, донедавна; дотепер; • до сего времени (книжн.) – до сього (до цього) часу, досі; • до сего времени (до настоящего времени) бывший (существовавший) – дотеперішній (досьогочасний); • до того времени – доти, до того часу; (иногда) дотіль, дотиль, (диал.) дотля; • до того времени бывший (существовавший) – дотогочасний; • ей время выходить замуж – їй час іти заміж (дружитися, віддаватися), вона вже на відданні, вона вже на порі (у порі); • ему время (пора) жениться – час йому женитися (дружитися, одружуватися), він уже на порі (у порі), він уже на оженінні, він уже дохожалий (доходжалий), (лок.) він уже на стану став, (образн.) він уже під вусом, він уже підвусий; • если позволит время – якщо (коли) матиму час, якщо матиму коли; як буде коли; • есть время – є час; є коли; • за отсутствием времени – за браком часу; через брак часу; не мавши (не маючи) часу; • засекать, засечь время – відмічати, відмітити (реже заміча́ти, замі́тити, • знай время и место – знай своє місце й час; • и до настоящего времени – і досі, і донині; й дотепер; і до цього (до теперішнього) часу; • идти с духом времени – іти з духом часу; потрапляти часові; • имел время – мав час; мав коли (мені) було коли; • имею время – маю час; у мене є час; маю коли; [мені] є коли; • иное время – иное бремя – що вік, то інший світ (Пр.); • как раз в то время – саме тоді; саме під (в) той час; • как раз в это время – саме тепер; саме тоді; саме під (в) цей час; під (в) той час; саме; • ко времени – вчасно, упору (впору); • короткое время – малий час; часочок; часинка; мала часина; • к тому времени – на той (під той) час; до того часу; під (на) ту пору; • летнее время – літо; • мне теперь не время – [тепер] я не маю часу; [тепер] мені нема коли; [тепер] мені ніколи; • на будущее время – надалі; на дальший час; на майбутнє; (иногда) на потім; (устар.) на потомні часи; • наверстать потерянное время – надолужити втрачений (страчений, згаяний, загаяний) час; • на вечные времена – на вічні часи; на безвік; на (у) вічний час; (устар.) на всі віки потомні; • на время – на [якийсь] час; до часу; про час; • надлежащее время – певний, слушний час; • назначенное, урочное время – визначений (призначений) час; визначені (призначені) години; • на короткое время – на [невеликий] час; на часину (на годину); на малий (на короткий, недовгий, якийсь) час; • на некоторое время – на який (на якийсь, на деякий) час; на яку (на якусь, на деяку) годину; на [який там] час; до часу; • на неопределенное время – на безрік; • настоящее время – час теперішній; • наступает, приближается обеденное время – настає (надходить) обідній час (обідня пора, обідня година); під обіди береться; • наступили дурные времена – настали лихі часи (злигодні); тісні роки впали; • нашего времени, относящийся к настоящему (нашему) времени, настоящий, современный нам – нашого часу (наших часів); сьогочасний; наших днів; сьогоденний; • на это требуется много времени – на це треба багато часу; це потребує (вимагає) багато часу; це відбере (забере) багато часу; • неблагоприятное, бедственное время – недобрий (лихий) час; недобра (лиха, тяжка, нещаслива, злигодня) година; лихоліття (давн. лихівщина); знегода (знегіддя); • не в наше время – не за наших часів; не за нас; не за нашої пам’яті; • не в своё время, не вовремя – не час; невчасно; не свого часу (не в свій час); не в пору; не в час; • не ко времени – не під (не в) пору; невчасно; не в слушну хвилину; не слушної пори; • некоторое время – який[сь] (деякий) час; (зрідка) котрийсь час; яка (якась) часина; скількись (кілька) часу; (зрідка) час-година; • нет времени у кого – не має часу хто; немає часу кому, у кого; не має коли хто; нема коли (ніколи) кому; ніколиться кому; (образн.) ніколи вже по опеньки ходити; нема коли (ніколи) [й] угору глянути; не маю часу; • не те времена – не ті часи; не та доба; (образн.) не тим вітром повіяло; • нет свободного времени – часу немає; (от работы) виробу немає; • не хватает, не достаёт времени – не стає (не вистачає) часу; (разг.) ніколиться; • новые времена – нові часи; нова доба; (образн.) новий вітер повіяв; • нужно идти в духе времени – треба потрапляти часові; • обеденное время – обідня година (пора, доба); обідній час; обід[и]; • около того времени – близько того часу; • определённое время – певний (визначений, призначений) час (термін); • от времени до времени – час від часу; з часу до часу; • относящийся к этому, к тому, к новому времени – сьогочасний; тогочасний; тодішній; цьогочасний; новочасний; тоговіковий; • отсутствие свободного времени, недосуг – брак [вільного] часу; нікольство; • первое время, в первое время – на початку (спочатку); перший час (за перших часів); попервах; • по временам, временами, время от времени – часами (часом); порою; коли-не-коли; десь-колись; інколи; десь-не-десь; • по нынешним временам, по настоящему времени – [як] на теперішній час; [як] на теперішні часи; • по теперешним временам – як на тепер; як на ці (теперішні) часи; • потеря времени – трата часу; перевід (переводження) часу; марнування (гаяння) часу; • потерять время – згубити (змарнувати, згаяти, стратити, перевести) час; • потребуется много времени – візьме (забере) багато часу; • праздно время проводить, провести – переводити, перевести час; гуляти, згуляти; гулі справляти; байдикувати; • прежде, раньше времени – передчасно (завчасно, завчасу); до часу (без часу); без пори; • приходит, придёт, пришло время – настає, настане, настав (надходить, надійде, надійшов, приходить, прийде, прийшов) час; настає, настане, настала (надходить, надійде, надійшла, приходить, прийде, прийшла) година; година впаде, впала; • продолжительное время – тривалий час, великий час; довший час; довго; чимало часу; • прошедшее время – минулий час; минулість; той (ген той) час; • рабочее время – робітний, робочий час; • раннее, утреннее время – зарання; заранок (позаранок); • раньше времени – завчасно, завчасу, передчасно; без часу; • самое время – саме час; • свободное время – дозвілля; гулящий час; • с давнего времени – віддавна (здавна, спозадавна, спрадавна); з давніх (з прадавніх) часів; з давньої давнини (з давнього-давна, з давніх-давен); од найдавніших давен; • с какого времени? – відколи?; з якого часу?; • сколько времени? – котра година?; • с незапамятных времён – з давніх давен; від найдавніших часів; • с недавнего времени – з недавнього часу; знедавна (віднедавна); • с незапамятных времён – від (з) найдавніших (від непам’ятних) часів; з давнього-давна (з позадавного-давна, з давніх-давен); споконвіку (споконвічно); з вік-віку (з-перед віку, з правіку, від віку-правіку); • с некоторого времени – з якогось (від якогось, від котрогось) часу; • со временем – згодом, з часом; • со времени – від часу, від часів; з часів; • спустя долгое время – по довгому часі; довгий час пізніше (по тому, пісія того); • спустя (через) некоторое время – [трохи] згодом (трохи згодивши), згодня; перегодом (перегодя [якийсь час]), невдовзі (невзадовзі), небавом (незабавом, незабавно, незабавки), незабаром (зрідка невзабарі); по якімсь (по недовгім, по малім) часі; за якийсь час (зрідка за якимсь часом, за недовгим, за малим часом, по часі), по якійсь (по недовгій, по малій) годині; за якусь (за недовгу, за малу) годину; (зрідка) далі-подалі, далі-далі, туди далі; • старые времена – старі часи, давнина, старовина (старосвітч(щ, ч)ина); • с течением времени – з бігом (з плином) часу, з часом, [трохи] згодом, дедалі; • с того времени как… – відколи, відтоді як…, з того часу як (коли)…, з тієї пори як (коли)…; з тих часів як…; відколи; • с того времени, с тех пор – з (від) того часу (з тих часів), з тієї пори, відтоді; • с этого времени, отныне – відтепер (віднині), з цього (від цього) часу; • тем временем – тим часом, поки [там] що; • теперешнее время – теперішній час (теперішні часи), теперішність, сьогочасність сучасність; • терять, потерять, тратить, потратить время [попусту] – марнувати, змарнувати (гайнувати, згайнувати, бавити, збавити) час, [дурно, дармо, даремно, марне] гаяти, згаяти, прогаяти (тратити, стратити, марнувати, змарнувати, губити, згубити) час, за дурницю гаяти, згаяти, загаяти час, [марно] зводити, звести (переводити, перевести) час; • то время – тогодення; • того времени, относящийся к тому времени (к тем временам) – тогочасний, тодішній, того часу (тих часів), (тоді) тоговіковий; • трата времени – гайнування (трата, втрата, перевід) часу, гайка, бавлення; • требующий, отнимающий много времени – (про роботу тощо) забарний, загайний, (лок.) забавний (бавний); • тяжелое, плохое время – лиха (важка, зла) година, лихі (важкі, злі) часи, злигодні (злі години), сутужний час, лихоліття; • убивать, убить время – губити, загубити, згубити час, гаяти згаяти, загаяти, прогаяти час; струювати час; • удобное, благоприятное время – добра нагода, добра година, слушний час, сприятлива година; • указанное время – указаний (зазначений) час; • улучить, выбрать время – знайти (вибрати) час (часу), вигадати (вигодити) годину; добрати час (часу); • у него (у нее…) не было времени – він (вона…) не мав (не мала…) часу, він (вона…) не мав (не мала…) коли, йому (їй…) не було коли, йому (їй…) ніколи було, йому (їй…) ніколилося; • условленное время, проведенное в обучении ремеслу – термінування; • утреннее время – зарання, заранок; • через некоторое время – з часом, згодом, через який[сь] час, за якимсь часом, через скільки часу, грохи згодом; • это было не в мое (не в наше…) время – це ще не за мене (не за нас…) було, не за моїх (не за наших…) часів це [те] діялось, не в мої (не в наші…) часи це (те) діялось, (иногда лок.) не за мого (не за нашого) уряду; • это займёт, потребует много времени – це багато візьме (відбере забере) часу, на це багато піде часу. [При добрій годині всі куми і побратими, а при лихій годині немає й родини (Пр.). Хто в літі гайнує, той у зимі голодує (бідує) (Пр.). Вдень тріщить, а вночі плющить (Пр.). Нічною се було добою (Котляревський). Вітрець схопився об обідній порі (Сл. Гр.). То було за царя Панька, як земля була тонка (Пр.). При добрій годині всі куми й побратими (Пр.). Не сотні вас, а міліони Полян, дулебів і древлян Гаврилич гнув во врем’я оно (Шевченко). Саме упереспи це робилось (Сл. Гр.). Франко мусів бути за одним заходом і воїном, і робітником (Грінч.). Ой чом тепер не так, як перше було (Сл. Гр.). Упервій не так робилося (Сл. Гр.). Вона збудована вже в возовицю (Українка). Се було саме у коповіз (Сл. Ум.). Як почнуться вигріви, то сніг пропаде (Сл. Гр.). Нерано, вже й пізні ляги минули (Коцюбинський). Хто б се глупої ночі, в такі вже обляги прийшов (Барвінок). А час, мов віл, з гори чухраа. (Г.-Артемовський). Уже й під обіди береться (Сл. Гр.). Все добре в свій час (Пр.). Це було саме в гребовицю (Сл. Гр.). Це було за царя Горошка як людей було трошка (Пр.). До часу глек воду носить (Пр.). До пори, до часу збанок воду носить (Пр.). Пішов перед часом сиру землю гризти (Франко). Пив дуже горілку, та так без пори і вмер (Сл. Гр.). Сідай, коли маєш час (Кропивницький). Мочила коноплі під холод та захолодила ноги (Тесл.). Най буде про час і така, навпослі я зроблю гарну (Сл. Гр.). Це не за нас стало, не за нас і перестане (Пр.). Гарні гості, та не в пору (Пр.). От раз тому багачеві заніколилось, а саме була сінна косовиця… (Казка). Часом з квасом, порою з водою (Пр.). Живі картини з позадавнього-давна виступали в дитячій голові (Мирний). Винен був гроші і не віддав, а далі-подалі віддав (Сл. Гр.). Час тягнеться довго, наче голодне літо (Пр.). Іде він до неї о пізніх лягах. Облягома приїхав. Були пізні лягма. У пізні лягови пряду. Робив од устанку до смерку. Не поможу тобі, бо й самому ніколиться (АС). Час – гроші (Б.Франклін). Поки ми думаємо, як згубити час, нас згублює час (Альфонс Але). Час – прекрасний учитель, але, на жаль, він убиває своїх учнів (Г.Берліоз). Любов до минулого часу найчастіше не що інше, як ненависть до часу теперішнього (П.Буаст).] [10] |
| Вхолостую – нечинно, марно, даремно, (тех., |
| Дальнобойщик, разг. – фу́рник, ( [Лектор в АТП читає лекцію про моральне обличчя і міцність сімейних пут. – За даними соціологічних опитувань, найчастіше зраджують своїм дружинам артисти, потім – спортсмени, а на третьому місці – водії-далекобійники. Голос з зали: – Вибачте, я своїй жінці ні разу у відрядженнях не зраджував! Директор АТП: – Сиди, Іване! Через таких, як ти, ми ще досі на третьому місці!]. [10] |
| Дурдом, груб. –
1) (сумасшедший дом) божевільня, ( 2) (глупость, неразбериха, неорганизованность, путаница, бардак) глупота, бардак, ( |
Лихачить – ( . [10] |
| Авоська, разг. – ( [Російське авоська, наприклад, не слід перекладати українською мовою як сіточка, сітка без спеціального коментування, як це зроблено у тритомовому «Російсько-українському словнику» (1969), бо рос. авоська має своєрідну конотацію. Це слово є похідним від лексеми авось, що означає «можливо, випадково збудеться» і є вираженням бажання або надії (Тетяна Космеда)]. [10] |
| Плюшка – ( |
| Лажа, жарг. – ( [Колишні почуття і душевні шмарклі, пов’язані з ними,— така лажа! (А.Дністровий)]. [10] |
| Зажарка, разг. – засмажка, присмажка, ( |
| Ракушник, ракушечник – черепашник, ( |
| Лихачество – молоде́цтво, хва́цтво, ( |
| Пустышка, пустушка –
1) (пустой, ничтожный человек) шели́хвіст, пустоб’я́ка, пустоб’я́ха; 2) дурни́ця, (ничто) марни́ця, (мелочь) дрібни́ця, аби́щиця, мала́ річ, (пустое) пусте́ (-то́го), ба́йка; (умен.) дурни́чка, дрібни́чка; 3) (предмет с пустотой внутри) порожня́к; 4) (резиновая соска для грудного ребёнка) ( 5) (пустая бумажка, пустой билетик в жеребьёвке, лотерее) порожня́к :• играть в карты в пустышки – гра́ти (в ка́рти) без гро́шей; • похлёбка пустышка – нізчи́мна (го́ла) ю́шка; • человек пустышка – пустоб’я́ха. [10] |
| Тягомотина, разг. – ремиґачка, ( |
| Гробить, разг. – ( |
| Корейка – ( |
| Ёлки-палки, ёлы-палы, эвфем. – бляха-муха, йосип драний, йо́пересете, йо́келемене, йо́перний театр, ( [Ця держава, як і будь-яка інша, не заслуговує на жодну фору, вона цілком самодостатня у своїй шкідливості, не слід тут щось списувати на рахунок щойнонародженої, і тому ще недозрілої незалежності, наш державний апарат, наш, бляха-муха, адмінресурс, зовсім не справляє враження недозрілості, недорозвиненості — так, але не недозрілості, то чому слід вибачати їй відверту лажу, якої вона допускається? На щастя, ця держава, як і будь-яка інша, цілком справедливо заслуговує на ліквідацію, у всякому разі — на поступову ліквідацію, і чергове святкування її дня народження має сприйматись як чудесний спосіб ще раз нагадати одне одному про те, що в нормальному суспільстві, суспільстві, що не страждає на запори національної самоідентифікації, армію потрібно розпустити, клерків потрібно депортувати, футбольні клуби потрібно експропріювати, міліцію потрібно навчити виконувати хоч щось для суспільства корисне, а державу потрібно просто валити. З днем народження, Україно! (С.Жадан). …йолки-палки, ми ж були вродливим народом, леді й джентльмени, відкритозорим, дужим і рослявим, самовладно-міцно вкоріненим у землю, з якої нас довго видирали з м’ясом, аж нарешті таки видерли, і ми розлетілись, розтрусились по всіх широтах обстрапаним пір’ям із розпоротих багнетами подушок, наготованих, було, на придане, — ми-бо все чекали свого весілля, вишивали собі пісень, хрестиком, слово до слова, і так упродовж всенької історії, — ну от і довишивалися (О.Забужко). «Йокелемене» — тілький й думав я, а вона забігала то зліворуч, то справобіч, змушуючи мене до маневру (Б.Жолдак). Йопересете! Та скоро вже буде ранок! (А.Дністровий)]. [10] |
| Неувязка, неувязочка – непого́дженість, непого́дження, непоє́днаність, непоєдна́ння, не́в’язь, (: • возникла неувязочка (нестыковочка) – нести́к вийшов. [Коли́-б у зв’язка́х не було́ неув’я́зки (Влизько)]. [10] |
| Водка – горілка, (диал.) горі́вка, горі́лочка, (шутл.) горіла́ш, пару́ха, лепету́ха, пальо́цка, паля́цка, сиву́ха, гірка́, пі́нна, (варенная с мёдом) варену́ха, (жарг.) гардима́н; (образн.) ледащи́ця, живи́ця, ада́мові слізки́, зеле́ний змій, скаже́не молоко: • водка домашнего производства – самогі́н, самогон, самогонка, (с буряка) бурячанка; • водка желудочная – животко́ва; • водка из патоки – мелясі́вка; • водка из проса – прося́нка; • водка испаряется – горілка видихається; • водка лучшего качества – (от лат.) окови́та, споти́кач; • водка очень крепкая – запри́дух, гардама́н, гардема́н; • водка приходит к концу́ (шутл.) – горі́лці ви́дко денце́; • водка старая – ста́рка, ви́стоянка; • картофельная водка – картопля́нка, (реже) картоплі́вка; • кукурузная водка – кукуру́дзянка; • царская водка – (хим.) го́стра хлоровода́, хлоразотна кислота, (лат.) аква реджія, ( [Така ж, чортова баба, була гаряча, як той гардиман (О.Кобець). 1. Горілка — ворог народу, але наш народ ворогів не боїться. 2. Горілка — офіційний напій конкурсу краси. 3. — Кохана, тобі що налити? Вина чи горілки? — Вина. — Червоного чи білого? — Червоного. – Українського чи грузинського? — Українського! — Сухого, напівсухого чи міцного? — Та давай уже горілки! 4. Куме, а Ви можете випити відро води? — Я що, корова? — А відро горілки? — А я що, не козак?]. [10] |
| Толстовка – ( |
| Чекушка – (0,25 л, . [Ніщо так не зближує чоловіка і жінку, як випиті на брудершафт дві чекушки горілки]. Історично «чвертка» («чвертуха») становила четвертину штофа, тобто приблизно 0,31 л. [10] |
| Подходящий – який (що) підходить, підхо́жий, підхі́дний, прикладни́й, слу́шний, прийня́тний, ( • купить за подходящую цену – купи́ти поці́нно; • первый подходящий – пе́рший-лі́пший; • подходящее время – слушний час; • подходящее дело – підхо́же ді́ло кому́, рука́ кому́, на ру́ку кому́, на ру́ку кові́нька кому; • подходящий инструмент – відповідний інструмент; • подходящий к использованию – придатний для використання; • подходящий по цене – поці́нний; • подходящий случай – наго́да; на́гі́дний, догі́дний, пригі́дний ви́падок; • подходящий товар – підхо́жий, годя́щий крам. [10] |
| Кадрить, разг. – ( |
| Удочерять, удочерить – брати, взяти за дочку, приймати, прийняти за дочку, ( |
| Удочерение – приймання, прийняття за дочку, задочерення, ( [За сорок років, що минули від початку втручання комуністів у розвиток української мови, її діловий і науковий стилі вже було уніфіковано за російським зразком. Щодо ділового стилю в «Курсі історії української літературної мови» критично оцінювалися рекомендації лексикографів 20-х років у царині ділової мови і зазначалося, що «в українській мові здавна встановилася традиція вживання ділової лексики, спільної з російською мовою або близької до неї граматичною будовою. Внаслідок цього з практики поступово вийшли з ужитку слова, що суперечили такій історично виправданій традиції, як, наприклад, оповістка, платій і виплатних, ручальник, домопосілість, засиновлення, задочерення, мешкати (особи, які мешкають у містах), вступний (журнал вступних паперів), виступний (журнал виступних паперів) і под. Вони замінилися словами повістка, платник, поручитель, домоволодіння, усиновлення, удочеріння, проживати (особи, які проживають у містах), вхідний (журнал вхідних паперів), вихідний (журнал вихідних паперів)» (Лариса Масенко)]. [10] |
| Необходимость – коне́чність, доконе́чність, потрі́бність, невідмі́нність (неодмі́нність), немину́чість, ( • в меру необходимости, по мере необходимости – за потреби, як до потреби, в міру потреби, при потребі; • в случае необходимости, если возникнет необходимость – якщо (коли) буде треба, якщо (коли) буде (є) потреба, за потреби, у разі потреби, як буде потреба; • в этом нет необходимости – на це (у цьому) нема (немає) потреби (конечної, доконечної потреби), (разг.) на це нема (краю); • имеется необходимость в чём – є потре́ба на що; • иметь необходимость в чём – потребува́ти чого́, ма́ти потре́бу чого; • крайняя необходимость – крайня (конечна, доконечна, нагла, нагальна, неминуча) потреба, крайня конечність, конечна необхідність, конечна річ; • настоятельная, насущная необходимость – пильна (пекуча) потреба; • нет необходимости – не треба, нема (немає) потреби, не слід, не варто; • нет никакой необходимости – немає жодної (ніякої) портеби, (ирон.) дуже мені це треба!; • отпала необходимость в чем (делать что) – (вже) нема (немає) потреби в чому (робити що); • покориться необходимости – скори́тися коне́чності (немину́чій потре́бі, диал. му́сові); • по необходимости – з [конечної] потреби, з конечності, (по принуждению) з при́мусу, (диал.) з му́су, ( • предметы первой необходимости – ре́чі (най)пе́ршої потре́би; • при необходимости – якщо (коли) треба, якщо (коли) є потреба, у разі (за) потреби, в потребі; • ставить, поставить кого в необходимость – змушувати, змусити (примушувати, примусити, зневолювати, зневолити, приневолювати, приневолити) кого. [Доконе́чність заду́маної робо́ти (Н.-Лев.). Жене́ мене́ до то́го немину́чість (Грінч.). Ніхто́ не осмі́лювався без кра́йньої коне́чности взя́ти на се́бе ту страшну́ гі́дність (Франко). З коне́чности бере́ арти́ст робо́ту (Л. Українка)]. [10] |
| Подстраховка – убезпека, ( |
| Ваня, Ванюша (варианты имени Иван) – ( |
| Позывной – виклични́й, ( • позывные – викличні́, ( • позывной сигнал – ви́клик. [10] |
| Чучельник, чучельщик – опудальник, (от греч.) таксидерміст, ( [Не подобається, коли подібних до нього людей називають чинбарями, що означає чинити, обробляти шкури, або таксидермістами, що дослівно перекладається із грецької, як зберігачі шкури. — Чиндар означає «чинити (робити) дарунок». Після смерті тварини і птахи зникають, а я [Петро Пшеничний] їм ніби дарую друге життя, тільки в чучелі, щоб дорослі і діти могли любуватися, краще пізнавати тваринний світ (Микола Заверуха)]. [10] |
| Фуфло, крим. – ( 1) (сомнительный человек) непевний; 2) (заведомая ложь) запе́вна (свідо́ма) брехня́; 3) (что-то негодное, плохое, недостойное внимания, подделка) непо́тріб; не́гідь, сміття́, підро́бка; 4) (ягодицы) сідни́ці, си́дні, ґедзло. [Ми живемо у Фуфляндії — країні фуфла. Тут усі тулять фуфло одне одному, взаємно й одностайно. Звісно, офіційно держава називається Україною, але за внутрішньою підшкірною сутністю вона — чистісінька Фуфляндія (Тарас Антипович)]. [10] |
| Первобытнообщинный – первісногромадський, ( |
| Речёвка – ( [Ритмічна музика, можливість підспівати, продекламувати хором речівку-другу, помахати стрічками, покрасуватися в божевільному костюмі, виліпити зі снігу величезне яйце чи написати снігом-таки на стіні Кабміну назву свого села, взяти участь у костюмованій процесії — все це не дає занудьгувати й зневіритися (Катерина і Тарас Паньо)]. [10] |
| Частушка – ( |
| Холостой, холост –
1) (о мужчине) нежонатий, неодружений, ( 2) неробо́чий, нечи́нний, я́ловий, ( • вести холостую жизнь – парубкувати (молодикувати, бурлакувати); • стрелять холостыми зарядами – стріляти без куль; • холостой заряд – порожній, сліпий набій, набі́й без ку́лі; • холостой патрон – сліпий патрон (набій); • холостой ход – неробочий хід, я́ловий хід. [10] |
| Наддув – на́гніт, напі́р, (. [10] |
| Фигня, вульг. – ( 1) (негодное, неприятное) не́гідь, по́гань, (хлам) мо́тлох, 2) (малозначимое, неважное) аби́що, дурни́ця, 3) (глупости, выдумки), дурни́ці, ви́думки, нісені́тниця, 4) (ерунда, о предметах) непо́тріб, по́кидь. [Таких безпомічних звіряток, як я, в оранжереї для малюків було чимало. Ну, це вже взагалі фігня — більшість репетує, ніби їх окропом обдали (В.Вакуленко-К.)]. [10] |
| Клеёнка, разг. – (полон.) цера́та, воща́нка, клея́нка, ( [І так само гинуло в часі і пропадало в тобі безліч забутого, покинутого напризволяще; безліч буденних історій, небуденних чужих життів, здармованих намагань, так мало віри й так забагато розчарування, невимовленої, невисповіданої втоми простору, родючої туги переджнивного поля, в щасливій безпам’яті, в марнотах праці здатного лиш родити й гинути, безліч неуявного і неназваного живого творіння— все воно пропадало пропадом, вив’яле й знепотріблене, немов ще одне нашарування на торф’янику; коли ж сідав за письмовий стіл або вмощував картонну теку на коліні і діставав першого, чистого аркуша, то завжди, здавалось, вертав додоми: звикав до рідного, старожитнього і простого, такого просвітленого, що його не торкнулось лукавство; звикав до запахів давно не білених стін і мисника, до давнопам’ятних подряпин на вишурованій налисо підлозі, до вцілілої фарби при плінтусах, до запаху нічного снігу перед відлигою, до смолистого духу розпалки на грубі, до запаху павутиння й пилюки під ліжком, до одвільглої солі в сільниці, до посірілого на теплінь інею на дверях, до примерзлої, солодкуватої цибулі, до калини в пучку над портретною рамою, до потрісканих на морозі, наждакових рук, до мазі з калгану і заячого жиру, яким їх намащував на ніч і вони гоїлися до ранку, до викинутого в сіни, під ноги, мішка, на якому колись подрімував собака, до паки старих газет на шафі і гасової лампи в кутку там само, до кип’ятильника на гвіздкові, до пластмасового відра під стільчиком, до порізаної церати на столі, до двох пар продимлених рукавиць на вішалці, до зіжмаканих сигаретних коробок у піддувайлі, до лампи над узголів’ям, до книжок біля подушки, до віника біля груби, одягненого, щоб не розкуструвався, в сіру, прошиту внизу, жіночу панчоху, до напівпорожньої, з розсолом і квашеними огірками, банки під лавкою, до новорічного крижаного діда, якого ти місяць тому зліпив одразу по приїздові з двох вистуканих із відер льодяних напівконусів, наморозив йому губи й носа з ягід калини, навів очі вуглинами, і от відлига: льодовик стоїть сумний, мов щойно обікраний старець; ягоди пообпадали на ніздрюватий сніг, зіниці сплакують чорним: вони стільки тебе виглядали, що тепер вже тебе не бачать, але вмиваються сльозами; не тому, що ти так надовго покинув їх, а тому, що, приїхавши, ні себе, ні крижаного діда не впізнаєш вже, і набачений по саму зав’язку, вспліплий серцем, довго нічого не пізнаватимеш, крім тиші й запахів; крім вертань і від’їздів, не трапялось повчального; все інше ти міг би вигадати, описати; не міг лишень пристати до якогось одного берега і визначитись назавжди; непевність стала ознакою всіхнього існування ; люди стали розпачливими обставинами; скільки їх не зрікайся, не витрушуй з себе, вони пролізли в пам’ять, як шашіль в ікону; точать, точать; пів життя вгробив на писанину, а й разу не почув: дякуєм; оце тобі дяка за те, що найдовше вдивлявся, ліктями впершись об лід, у замулене, непритомне річище— і звідти тебе узріла володарка течій, глибин, самого тихоплинного часу, володарка сарани і всякої зелені, володарка водоростів і напластованого, торф’янистого тліну, володарка пронизливості, що вкрижанила твій погляд, розчахнула між двох берегів минань і зробила самотнім; назавжди; і тим прирекла писати (Є.Пашковський)]. [10] |
| Мормышка – ( |
| Тусовка, разг. – збіганка, ( [Поєднання фізіологічних стадних інстинктів, характерне для літературної тусівки, робить схожим її з табуном у савані, що зібрався на водопій (В.Даниленко). Сучасна українська література народжується в тусівках, а помирає в кланах (В.Даниленко). Серед наймодніших слів останнього десятиріччя — «тусовка». Весь час миготить: «молодіжна (артистична) тусовка», «головний тусовщик столиці». В словнику Даля цього слова немає. Не зафіксували його й тлумачні словники останніх десятиріч. Воно позначене лише в словнику тюремного жаргону. «Тусувати: бити. Тусовка (тасовка): бійка, скандал, сварка, компанія (напр., повій, бомжів тощо). Тусуватися: курити (наркотики), переховуватися». Хто мені пояснить, що таке «політична тусовка» і чим там займаються? (Валентина Кузнецова). То була велика збіганка світових політиків і інтелектуалів, яку зазвичай розбавляють письменниками (О.Забужко)]. [10] |
| Туфта, жарг. – ( [Росія тримається на блаті, туфті і маті (Пр.). Блат і туфта вищі ЦК (Пр.)]. [10] |
| Подкачивать, подкачать – підпомповувати, підпомпувати, ( • не подкачай! – ( • не подкачать – не запороти, ( • цифры подкачали – цифри підгуляли. [10] |
| Краснодеревец, краснодеревщик – майстер-столяр, висококласний (майстерний, творчий) столяр, ( |
| Зек, ЗеКа, жарг. – ( [До речі, про дитсадок: одним із найбільших моїх культурних потрясінь із радянської епохи свого часу стало знайомство з методичкою для працівників дошкільних закладів, із таким приписом стосовно молодшої групи (триліток), як «формувати в дітей уміння зграйкою ходити за педагогом» (!!!), — чим вам не зеки «на розводі»? (О.Забужко)] [10] |
| Руководство –
1) керівництво, керування, провід, оруда, напра́ва, керу́нок; (установка) на́лад, настано́ва, 2) (учебник) підручник, посібник, порадник: • взять под своё руководство кого – під своє керівництво (свій провід) узяти кого; під свою оруду узяти кого; під руку свою узяти кого; • искусство руководства – митецтво керування; • к руководству – до керування; щоб керуватися; • нуждаюсь в руководстве – потребую вказівок; • под руководством – під керівництвом, під (за) проводом, під орудою; • под руководством чьим – під керівництвом чиїм; під (за) проводом чиїм; під орудою чиєю; • принять к руководству – взяти до керівництва, прийняти як настанову; • руководство для учителей – порадник для вчителів; • руководство завода – керівництво заводу; • руководство к действию – дороговказ, настанова, ( [Якісне керівництво — це вміння змусити людей робити те, чого вони не люблять, і переконати їх у тому, що їм це подобається (Гарі Трумен]. [10] |
| Засекать, засечь –
1) (плетью, розгой) засіка́ти, засікти́, забива́ти, заби́ти (на смерть) рі́зка́ми, нагая́ми, зашмага́ти кого́; 2) (делать зарубку) зару́бувати, заруба́ти, закарбо́вувати, закарбува́ти, (время) відміча́ти, відмі́тити, (реже заміча́ти, замі́тити, 3) (дорогу в лесу для воен. целей) засіка́ти, засікти́, (во множ.) позасіка́ти (шляхи́). [Шляхи́ лісові́ позасіка́ли і за ти́ми засі́ками на во́рога чатува́ли (М. Грінченкова). Злама́ли оси́чку та й закрутну́ли, щоб замі́тити те́є мі́сце (АС)]. [10] |
| Стряпчий, ист. – ( [Кожен член посольства мав свій почет: Бутурлін сім стольників, одного стряпчого, трьох дворян; Алфер’єв — стольника, стряпчого і чотирьох дворян; Лопухін — стольника (О.Апанович). За стряпчого, як завсігди годиться, Була приставлена Лисиця… (Л.Глібов)]. [10] |
| Провёртывать, проворачивать, провертеть, провернуть – (сверлом) просве́рдлювати, просвердли́ти, проверчувати (провірчувати), проверті́ти, (проворачивать, прокручивать) прокру́чувати, прокрути́ти, (о мн. или местами) попросве́рдлювати, попрові́рчувати (попрове́рчувати), попрокру́чувати чим; (перен., • проворачивать дело (дельце) – облагодити (просунути) діло (дільце); упорати справу. [Звісно, щоб не було зайвих розмов, вирішили прокрутити справу акуратно (Роман Малко)]. [10] |
| Спецназовец – спецбоєць, спецзагонівець, (. [10] |
| Домушник, жарг., крим. – (квартирный вор) квартирник, ( |
| Геннадиевич – Генадійович, (совет.) Геннадійович, (как |
| Арина – (греч.) Ори́на, Ори́ся, Ори́нка, Ори́нонька, Ори́ночка, Ори́ня, Ори́нька, Ори́ська, Ори́сенька, Ори́сечка, Ори́сонька, Ори́сочка, Ори́шка, Ори́шенька, Ори́шечка, О́рка, О́ронька, О́рочка, (как [Ся Орина Була єдиная людина, Що не відбігла ще її, Чим мала, хору годувала І доглядала, й пильнувала (І.Франко). Була в мене дівчина Орися, Тоді в мене всі кучері вилися (Н.п.). Прохор Осауленко до вбогої сироти Оринки Лободівни горнеться (П.Куліш). Ориня кінчила другий рік учительської семінарії (С.Ковалів)]. [10] |
| Валерия – (лат.) Вале́рія, Ле́ра, (как |
| Кемарить, кимарить, разг. – дріма́ти, ( [І наллє він собі стаканчик, хряпне, закусить торішнім салом і знову кімарити ляже (Ю.Винничук)]. [10] |
| Урок –
1) (задание) завда́ння, за́гад, (объём работы, уст.) норма; 2) (школьный) ле́кція, година, ( 3) (назидание) нау́ка: • брать уроки чего – навчатися чому; • готовить уроки – готувати завдання; • дать урок, преподать урок – дати науку кому, навчити, провчити кого; • делать уроки – робити (виконувати) завдання; • задолбить урок – (разг.) затовкти (витовкти) [напам’ять] завдання; витрубити (витуркати) завдання; • извлекать, извлечь урок из чего – діставати, дістати (добувати, здобувати, добути, здобути) науку з чого; • уроки истории учат – історія вчить; • урок для кого – наука для кого; • это для него будет, послужит уроком – це для нього (йому) буде наука. [Помилка одного — наука другому (Джон Рей)]. [10] |
| Морилка – барвниця, (ореховая) бейц, ( |
| Чистоплюй, чистоплюйка, разг. –
1) ( 2) (белоручка) білорук, білоручка. [— Хоче бути кращим за всіх… Набожний чистоплюй… Хай світ тоне в смороді гріха, а він сидітиме, як дрозд на берізці, і своє пір’ячко перечищатиме носиком… Чистоплюй! (Н.Лєсков)]. [10] |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+2 — пошук на slovnyk.net «Великий тлумачний словник сучасної української мови»
• Ctrl+3 — пошук на slovopedia.org.ua «Словопедія»
• Ctrl+4 — пошук на slovopedia.com «Словари - Словопедия»